Військові знайшли покинутий корабель — але всередині виявилося щось неможливе

Коли військовий патрульний катер помітив його на світанку, перші кілька хвилин ніхто не промовив ані слова. Величезний корабель стояв на якорі посеред відкритого моря. Без вогнів, без руху, без жодного звуку.

Радар не фіксував жодної активності на борту. На запити по рації ніхто не відповідав. Командир патруля Олексій Воронов пізніше скаже журналістам, що за 12 років служби він ніколи не бачив нічого подібного.

Не тому, що корабель виглядав моторошно, а тому, що він виглядав цілком нормально. І саме це було найдивнішим. Події відбувалися в жовтні 2017 року в акваторії одного з північних морів, приблизно за 40 морських миль від узбережжя.

Патрульне судно військово-морських сил проводило плановий обхід району, коли оператор радара помітив нерухому позначку. Корабель не рухався вже кілька годин. Це було зрозуміло з того, як він стояв відносно течії.

Не надходило жодних аварійних сигналів, не працювали жодні маяки. Навколо стояла абсолютна тиша. Воронов звернувся до берегової охорони, щоб з’ясувати ситуацію.

Там перевірили назву судна за всіма доступними базами даних. Судно називалося «Арктур» — це був суховантаж, збудований наприкінці 80-х, востаннє зареєстрований у порту Клайпеди у 2009 році. За офіційними даними, корабель було списано й утилізовано ще у 2011-му.

Фактично цього судна просто не існувало. Принаймні саме так було зазначено офіційно. Воронов ухвалив однозначне рішення підійти ближче.

Коли катер став борт до борту з «Арктуром», стало ясно, що корабель перебуває в напрочуд доброму стані. Він не був ідеальним: фарба місцями облупилася, на металі виднілися сліди іржі. Але для судна, яке нібито знищили 6 років тому, він виглядав надто цілим.

Він здавався надто збереженим, ніби хтось постійно за ним доглядав. Двоє матросів піднялися на борт по мотузяній драбині. Що саме по собі вже здавалося дивним: її було спущено з правого борту, ніби хтось спеціально залишив її для гостей.

Палуба корабля була доволі чистою. Не ідеально чистою, але без того величезного шару бруду й морських нашарувань, якими неминуче вкривається покинуте судно за кілька років. Один із матросів нахилився й обережно провів пальцем по металу.

Потім він подивився на командира й повільно похитав головою. Усередині було темно, аварійне освітлення не працювало, а ілюмінатори були щільно задраєні. Матроси ввімкнули потужні ліхтарі й почали рухатися коридором у бік рубки…