Він переховувався в підвалі будинку солдата, аж поки одного разу не виявив за шафою таємну кімнату

Ключ від зовнішніх дверей лежав на верхній сходинці по той бік люка. Взяти його означало вийти в комору й ризикувати зустріччю із сусідом або Мариною, яка раптово повернеться. Прихований прохід здавався безпечнішим.

Максим знайшов біля верстака короткий ломик, вставив кінець між скобами й натиснув. Метал протяжно застогнав, але замок витримав. Він зупинився й прислухався.

У дворі грюкнули дверцята автомобіля.

Трьох умовних ударів не пролунало. Натомість нагорі повернувся замок вхідних дверей, почулися чоловічі голоси й квапливі кроки Марини. Максим упізнав її кашель, а потім почув Павла.

Він говорив неголосно, з утомою людини, яка заздалегідь розподілила решту сил. Олексій пропонував занести сумку, Марина пояснювала, що залишила свою машину біля лікарні й сіла до них, коли останню процедуру закінчили раніше.

Максим на мить уявив, як сам відчинить люк і вимагатиме дати йому піти. Але тоді довелося б пояснювати, чому він перебуває в підвалі, що пов’язує його з Мариною і хто він такий. Холодний потік зі щілини нагадав про прибудову, і він знову вперся в ломик.

Нагорі Павло спитав, що гримнуло. Олексій відповів, що звук ішов із комори, і сказав, що ввімкнув запис на телефоні. Шлях до звичайного виходу вже перекривали троє.

Максим поставив ногу на цегляну стіну й натиснув усім тілом. Пролунав різкий тріск. Замок перекосило, одна скоба вирвалася з кріплення.

Засув люка здригнувся. Павло звелів Марині залишитися нагорі й почав спускатися. Максим смикнув ломик іще раз, зірвав замок і розчахнув двері.

За порогом не було проходу в прибудову. Попереду стояла глуха цегляна стіна, а холод ішов із вентиляційного каналу. Максим ступив усередину, намацав вимикач і побачив, як під стелею спалахнула червона лампа.

Кімната виявилася ширшою, ніж можна було припустити ззовні. У прозорих кишенях лежали пронумеровані смуги негативів. Уздовж стін тяглися шнури із сотнями відбитків: обличчя, автомобілі, службові входи, люди біля медичних центрів, дати й короткі помітки олівцем.

На вузькому столі лежали журнали спостережень, касети із записами й схеми переміщень. Усе було розкладене за датами й номерами. Павло збирав цей архів довго, обережно й із розрахунком на майбутню перевірку…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇