Неочікуваний фінал одного родинного конфлікту через квадратні метри

— Потім. Я вже їду.

Маршрутка нещадно трусилася на вибоїнах. Катя сиділа біля замерзлого вікна: валіза в ногах, телефон міцно затиснутий у руках. Коля нарешті передзвонив сам.

— Катю, ти де? Мама каже, ти влаштувала скандал і пішла.

— Скандал? — Катя від нервового напруження ледь не засміялася. — Колю, твоя мати викинула мої речі на сходовий майданчик разом із рієлтором. Ти в курсі?

У слухавці повисла пауза. Надто довга пауза.

— Катю, ну… Ми ж обговорювали. Квартиру треба продавати. Мама знайшла чудовий варіант у передмісті. Там і нам на житло дістанеться, і їй.

— Ми не обговорювали, Колю. Це ви обговорювали. Без мене.

— Катю, не починай. Ти ж сама частку переписала.

— Я переписала, бо ти клявся, що це просто формальність!

— Ну от і не кипішуй. Приїжджай до мами, вибачся, і все буде нормально.

Катя мовчки скинула виклик. Старенька, що сиділа поруч із об’ємною тканинною сумкою, співчутливо глянула на неї.

— Чоловік, чи що, зраджує?