Після того, що сталося на випускному, мати дівчини змусила всіх інакше подивитися на цю історію

Але замість відповіді лише заплакала ще дужче.

— Та що сталося? — голос брата став низьким і глухим.

Насилу, задихаючись, збиваючись, провалюючись у сором і біль, Аліна розповіла йому про випускну ніч. Що довше вона говорила, то страшнішим ставало обличчя Іллі.

— Мразоти, — видихнув він. — Скільки разів усім казали, що цих чотирьох давно треба було ізолювати й відправити туди, де з такими працюють по-справжньому. Але ні, всі робили вигляд, що нічого особливого. От і дочекалися.

Він пройшовся кухнею, стиснувши кулаки так, що побіліли кісточки.

— Мамі розкажеш?

— Я боюся, — прошепотіла Аліна. — У неї тиск, серце… Вона не витримає.

— Вона не витримає, якщо дізнається від чужих. Ти розумієш? Такі історії розходяться швидко. І ще треба йти до поліції.

— Ні, — різко підвела голову Аліна. — Тільки не це. Мені соромно.

— Соромно має бути не тобі, — сказав Ілля. — Але я розумію, чому ти так почуваєшся. Хочеш, я сам поговорю з мамою?

— Будь ласка, — ледь чутно попросила вона. — Тільки… не поліція.

Але надвечір брат усе-таки переконав її: мовчання лише захистить винних.

Надія Іванівна, почувши правду, спершу ніби скам’яніла. Потім притиснула долоню до рота, тихо застогнала й опустилася на стілець, наче ноги перестали тримати.

— Господи… дівчинко моя…

А за кілька хвилин у її очах з’явилося те, чого Аліна ніколи раніше не бачила: холодна, страшна лють.

— Це не можна залишати. Чуєш? Не можна. Ми йдемо до поліції.

Вони пішли.

Але там їх зустріли не співчуттям. Втомлені обличчя, недовірливі погляди, криві усмішки й тон, ніби Аліна прийшла не по захист, а порушила чийсь спокій.

«Краще б ми не приходили», — думала вона, сидячи на жорсткому стільці.

Розмова тривала майже дві години. Її змушували пригадувати кожну дрібницю. Запитання звучали так, ніби перед ними була не постраждала, а підозрювана. З кожним новим уточненням Аліні здавалося, що її знову виставляють на чужий суд — тільки тепер не руками, а словами.

— Ви могли самі чимось спровокувати їх? — спитав слідчий, примружившись.

Аліна підвела на нього погляд…