Я дивилася на своє відображення й не впізнавала його. Не тому, що було темно. Лампочка у ванній горіла справно, тепле жовте світло заливало кахель, торкалося полички з кремами, знаходило своє місце на дзеркалі. А...
Важкі краплі листопадового дощу з розмаху били по панорамних вікнах елітного ресторану. Скляні панелі ледь тремтіли під натиском шквального вітру, надійно відтинаючи зал від вуличної негоди. По той бік проспекту в глибоких калюжах розпливалися...
Важкі краплі осіннього дощу нещадно хльоскали по лобовому склу старенького реанімобіля. Двірники відчайдушно рипіли, ледве даючи раду суцільним потокам брудної води. За кермом сидів стомлений Олександр Поліщук, чиї почервонілі очі невідривно стежили за розмитою...
Лариса плакала через те, що чоловік вигнав її, але нотаріус утішив: «Радій, тепер ти найбагатша в місті». Телефон завібрував у кишені пальта саме в ту мить, коли за вікном автобуса майнула іржава табличка з...
Андрій віддав службі найкращі роки. Служба в елітному спецпідрозділі, участь в операціях у гарячих точках, небезпечні відрядження, з яких поверталися не всі. Він думав, що найстрашніше вже позаду, і на цивілці знайде спокій. Працював...
Старенький деренчливий автобус повільно тягнувся засніженою дорогою. Змерзлі пасажири молилися лише про одне — аби він не зупинився на півдорозі між містом і селом. До мети залишалося ще кілометрів двадцять п’ять. Назад до містечка...
«Лікаркою, кажеш, працювала? Бреши далі, зечко!» — отруйно кинув адміністратор елітного ресторану, з презирством дивлячись на немолоду посудомийку в мокрому халаті. Жінка, чиї руки довгі роки повертали людей із того світу, звично проковтнула приниження,...
Грудневий ранок у глухому північному лісі розпочався так само, як і сотні інших ранків до нього. Важка, майже відчутна на дотик тиша порушувалася лише хрускотом снігу під ногами самотнього мандрівника. Морозне повітря, просякнуте запахом...
