Візит до банку: що показав баланс старої картки, яку жінка вважала порожньою

— Не хвилюйтеся. Ірина Миколаївна має повне право вимагати компенсації тих коштів, які були вкладені в цю квартиру. Ми пропонуємо вирішити питання по-людськи, без сварок і довгих тяганин. Інакше всім нам доведеться пройти довгий судовий шлях.

Спочатку Олексій зневажливо хмикнув і навіть голосно розсміявся, ніби почув якийсь недолугий жарт. Але сміх урвався так само раптово, як і почався, щойно він побачив знайомі банківські печатки і підписи.

— Які ще батькові гроші?! — різко зірвався він. — Він їй нічого не залишив! Узагалі нічого!

— Навпаки: і залишив, і подбав, і, до речі, зовсім немаленьку суму. А ви, Олексію Андрійовичу, користалися цими грошима, не сказавши Ірині Миколаївні ні слова!

Свекруха одразу підскочила, ніби хтось смикнув її за ниточку.

— Та брешете ви все! Якби в неї щось було, вона б уже десять разів усім розповіла!

Ірина стояла на порозі, навіть не переступаючи всередину. Усе в цій квартирі стало чужим. Колись вона ходила тут навшпиньки, боялася зранку грюкнути шафою, носила обіди, ремонтувала полички. А зараз — просто стіни. Просто приміщення, де вона більше не хотіла навіть води налити.

— Я не прийшла вас виганяти, — тихо сказала вона, дивлячись просто на Олексія. — Живіть собі, як жили. Я хочу тільки одного: щоб ви компенсували те, що колись узяли і навіть не задумалися, що це були не ваші гроші.

Саме ці спокійні, без жодної різкості слова вдарили по Олексієвому самолюбству болючіше, ніж будь-які крики. Вона не благала, не сварилася, не виправдовувалася. Просто сказала: «поверніть». І він не знайшов, що відповісти…