Свекруха наполегливо вимагала продати мою дошлюбну квартиру. Сюрприз, який чекав на мене під час знайомства із сусідами знизу

— Ні, Катю, — тихо пояснив Віктор, — не в цьому річ.

— Але я просто дізнався, що немає в тебе зараз нікого, принаймні нічого серйозного. Хоча дивно, звісно, активістка, колишня спортсменка, красуня — і раптом сама. От і вирішив спробувати щастя.

— Як це дізнався? У кого? — вразилася Катя й тут-таки побачила цілий ряд розчулено усміхнених дворових бабусь на лавці.

— Ну ти даєш, уже зв’язки налагодив. — Не без цього, — усміхнувся Віктор. — Катю, ну правда, проведи ти зі мною один вечір, а?

— Якщо тобі не сподобається, я просто відчеплюся від тебе. Більше ти мене не побачиш і не почуєш, обіцяю. Звісно, вона погодилася.

Одягла свою найкращу сукню й дозволила за собою позалицятися. Треба сказати, що Віктор знався на цьому. Та й Катя в питаннях красивого життя була зовсім недосвідченою й недосвідченою дівчиною.

Вони відвідали невеликий ресторан із живою музикою, була неспішна прогулянка під руку з ефектним молодим чоловіком. А потім сталася поїздка додому на машині, що здавалася їй раз у раз дедалі розкішнішою. Але й багато в неї було шансів відмовитися?

Через пару місяців зустрічей і прогулянок Віктор рішуче промовив важливі слова. — Усе, поїхали до мене, подивишся, як я живу, придивишся. Тобі ж, якщо що, теж там жити.

— Ти ж вийдеш за мене? — Це що, така пропозиція руки й серця? — здивувалася Катя.

— Ну так, мабуть, не дуже романтично вийшло, еге ж? — знітився Віктор. Певно, це було вперше за весь час їхнього знайомства. — Катю, ти вибач мені, просто я взагалі не надто чутливий, чи що, ну, як умію.

— Та річ якраз у цій твоїй нечутливості. Катя наважилася на серйозну розмову, намагаючись не думати про щойно вимовлену пропозицію. — Яким би нечутливим і неромантичним ти не був, я все одно не розумію, навіщо я тобі.

У тебе є гроші, квартира, машина. Ти ж можеш будь-кого, як би це сказати, завоювати, чи що. Особливо зараз, у наш час.

А я, що я таке?