Свекруха продала два будинки й вирішила оселитися в невістки. Та погодилася й надіслала їй адресу, яка змінила плани всієї родини
Аліна весь цей час сиділа біля стіни й уважно слухала. Дізнавшись про заблоковані рахунки й борги, вона перестала плакати. Погляд став розважливим. Дівчина підвелася й зажадала пояснити, що тепер буде з квартирою. Дмитро обіцяв, що житло куплене повністю й оформлюється на неї, однак оригінал договору чомусь зберігав у себе.
— Спитай у свого коханого, — відповіла я.
Аліна стала перед Дмитром і змусила його подивитися їй у вічі. Він спробував узяти її за руку, але вона відсмикнулася. Чоловік говорив, що я все підлаштувала, просив дати йому кілька днів і обіцяв знайти юриста. Потім зізнався: внесено лише завдаток, останній платіж ще не зроблено. Йому потрібно залишитися тут хоча б ненадовго, поки він поверне гроші.
Слова про завдаток почула Марія Іванівна. Вона знову схопила сина за волосся й почала питати, що сталося з її шістдесятьма мільйонами. Якщо квартира не викуплена, куди поділася решта суми? Дмитро відштовхнув її, але пояснення не дав. Аліна згадала недавній дзвінок з агентства нерухомості: її вже квапили з черговим платежем, а Дмитро запевняв, що розрахунки завершені.
Молода жінка всміхнулася. Вона сказала, що він зображав заможного керівника, хоча насправді оплатив лише перший внесок за найм із можливістю викупу. Дмитро нагадав про її зізнання в коханні й спитав, невже вона відвернеться за першої ж біди. Він запевняв, що заради неї покинув дружину й забрав материні гроші. Аліна відповіла без колишньої ніжності: її приваблювали не вік, зовнішність і характер Дмитра, а його золота картка. Бідний боржник їй не потрібен.
Світлана знову спробувала кинутися на Аліну, обурена образами на адресу брата. Коханка відступила, схопила телефон і подзвонила охороні. Вона повідомила про незаконне проникнення, зіпсовані речі й напад на господиню, назвала поверх і номер квартири. Дмитро просив не робити цього. Він зізнався, що в колишньому домі вже змінено замки, рахунки недоступні й йому з матір’ю нікуди йти. Аліна навіть не глянула на нього.
За дві хвилини до квартири ввійшли четверо кремезних охоронців. Аліна вказала на Дмитра, Марію Іванівну й Світлану, назвала їх здирниками й зажадала вивести разом з усіма сумками. Працівники наказали покинути приміщення добровільно, попередивши, що інакше застосують силу. Дмитро слабо пручався й далі кликав Аліну, але двоє чоловіків підняли його під руки.
Інші охоронці виштовхали в коридор матір і доньку. Марія Іванівна плакала, брикалася й вимагала повернути її гроші. Вона кричала, що залишиться під дверима, якщо знадобиться, бо квартира оплачена нею. Але охорона зібрала пом’яті клунки, завантажила всіх трьох у вантажний ліфт і відправила вниз. Їхні голоси поступово стихли за зачиненими дверима.
Я зайшла в пасажирський ліфт. Аліна провела мене важким поглядом, але я нічого їй більше не сказала. Поки кабіна спускалася, вперше за багато місяців я змогла глибоко вдихнути. Перша частина плану закінчилася: чоловік втратив обидва вигадані життя, його родички побачили коханку, а коханка дізналася ціну його обіцянок…
