Утікачка-засуджена знайшла в лісі прив’язаного чоловіка й невдовзі зрозуміла: ця зустріч не випадкова

— Що тепер? — спитав Кирило.

— Тепер я хочу працювати, — сказала Оксана. — Повернутися в медицину. Відновити ліцензію фельдшерки.

— Це можна вирішити.

— Я знаю. Я не прошу вас вирішувати. Я кажу, чого хочу.

Він кивнув.

— Добре.

Вона помовчала.

— Ви говорили про фонд.

— Так. Я хочу створити фонд допомоги людям, які постраждали від судових помилок. Назва вже є: «Правда в часі».

— Що я можу там робити?

— Те, що оберете самі. Я хотів би, щоб ви долучилися.

Оксана замислилася.

— Я могла б відбирати справи, пов’язані з медичними висновками. Там, де помилку лікаря використали як зручне обвинувачення. Або де підмінили експертизу. Я знаю, як це виглядає зсередини.

— Саме це я й мав на увазі.

Пауза була короткою.

— Добре, — сказала вона вчетверте. Тепер у цьому слові не лишилося захисту.

Назар Вербицький отримав вісім років. Суд урахував організацію викрадення, участь у шахрайській схемі й спробу перешкодити правосуддю. Перші місяці він чекав апеляцій, які адвокати подавали одну за одною. Усі закінчилися відмовою. Люди, пов’язані з ним у компанії, відходили поступово: одні одразу, інші — після того, як стало ясно, що повернення не буде.

Акціонери, які вагалися перед радою директорів, проголосували за Кирила одностайно. Не з любові й не з раптової вірності. Просто стало зрозуміло, чия сторона встояла.

Артем Гнатюк отримав строк за фальсифікацію справи, перевищення повноважень і участь у схемі. Спочатку він намагався триматися в ізоляторі як людина з впливом. Потім перестав. Вплив погано переносить зачинені двері, особливо коли ключі в інших.

Мирон Дорошенко поїхав зі свого селища не тому, що його змусили, а тому, що сам захотів. Перебрався до доньки в інше велике місто. Якось подзвонив Остапенкові й спитав, чи не запізно він заговорив. Адвокат відповів: «Вчасно». Старий помовчав і сказав: «Дякую».

Слідчий Рогаль, який затягував справу за вказівкою Гнатюка, відбувся доганою й переведенням. Це було мало, але Оксана вже знала: система вміє захищати своїх, однак навіть вона не може робити це безкінечно.

Роман отримав підвищення. Він не просив. Просто одного дня Кирило сказав: «Тепер ти мій заступник». Роман відповів: «Зрозумів», — і повернувся до роботи так само спокійно, як колись стояв біля гелікоптера в невідповідному пальті…