Вона безслідно зникла під час екскурсії в Єгипті. Деталь у її новому домі, що позбавила рятувальну експедицію дару мови

Юлія сама вчилася заново жити в суспільстві. Ходити до магазину було випробуванням. Там були люди, шум, чоловіки.

Вона поверталася додому й добами не виходила. Психолог, який працював із нею, казав, що повне відновлення може не настати ніколи. І що найкраще, на що можна розраховувати, — це адаптація до базових функцій життя й керування симптомами ПТСР.

Питання про покарання винних залишилося відкритим. Глава клану, який купив Юлію й тримав п’ять років у рабстві, відсидів два роки в єгипетській в’язниці за формальним обвинуваченням і вийшов на волю. Людей, які організували викрадення на дорозі, взагалі не знайшли.

Єгипетська влада закрила справу як розкриту. Українські слідчі продовжували формально вести провадження, але без реальних перспектив довести його до суду. Міжнародні правозахисні організації внесли випадок Юлії до своїх звітів як чергове підтвердження того, що торгівля людьми в єгипетській пустелі триває, попри офіційні заяви про боротьбу з цим явищем.

Що стосується інших викрадених туристів із тієї самої групи, чотирьох німців і однієї польської дівчини, їхня доля залишилася невідомою. Попри те, що Юлію знайшли, жодних слідів решти виявлено не було. Можливо, їх продали в інші клани, можливо, вони загинули, можливо, перебувають у такому самому становищі, в якому п’ять років перебувала Юлія, але в інших поселеннях, куди інформатори не дісталися…