Вона безслідно зникла під час екскурсії в Єгипті. Деталь у її новому домі, що позбавила рятувальну експедицію дару мови
Затриманих засудили за статтями про незаконне зберігання зброї на строки від двох до п’яти років. Це були сміховинні покарання за те, що реально сталося. Українські слідчі намагалися зібрати докази для міжнародного розслідування.
Брали свідчення в Юлії, але вона плуталася в датах, не пам’ятала імен, не могла точно описати місце, де її тримали. Її стан робив її свідчення юридично слабкими. Медичні висновки підтверджували факт тривалого насильства й виснаження, але прямого зв’язку з конкретними особами не встановлювали.
Діти не могли бути свідками через вік. Аналізи ДНК показали, що всі четверо дітей мають одного біологічного батька. Але без зразка ДНК цієї людини це була просто інформація без юридичних наслідків.
Кілька журналістів написали матеріали, але тема була надто тяжкою й складною для масової уваги. До того ж Юлія відмовлялася давати інтерв’ю, не хотіла зніматися, не хотіла, щоб її обличчя показували. Андрій дав кілька коментарів, де розповів про п’ять років пошуків, про те, через що довелося пройти, про те, що система не працює, коли йдеться про злочини в інших країнах.
Але його слова не призвели до жодних системних змін. Через три місяці лікування Юлію виписали з лікарні. Фізичний стан поліпшився.
Вага почала відновлюватися, інфекції вилікували, почали стоматологічне протезування. Але психологічний стан залишався тяжким. Їй надали соціальне житло, невелику квартиру, де вона могла жити з дітьми.
Андрій пропонував свою допомогу, пропонував жити разом, відновити сім’ю. Юлія відмовлялася, вона не хотіла чоловіка поруч. Будь-яка присутність чоловіка викликала в неї тривогу.
Андрій продовжував допомагати фінансово, навідував дітей, але розумів, що їхній шлюб фактично закінчився в той момент, коли її повезли в пустелю п’ять років тому. Старшого хлопчика й дівчаток почали готувати до дитячого садка, але процес ішов повільно. Вони не говорили українською, погано соціалізувалися, боялися незнайомих людей…
