Вона голосно тішилася, що син віддає їй усю зарплату. Деталь, через яку свекруха вдавилася

Виделки застукотіли по тарілках. Рома з ентузіазмом бульдозера взявся знищувати олів’є, попутно вихваляючи Риту.

— Ритко, ну ти чаклунка! Як зі звичайної курки можна такий шедевр утнути? Я своїй кажу — вчися в куми! — басив Рома, накладаючи собі третю порцію.

Олег сидів на чолі столу, роздуваючись від гордості, ніби це він особисто полював на ту курку в преріях. — А то ж! Моя дружина — золото! — видав він, підморгуючи дружині.

— Хоч і важко зараз із фінансами, але вона примудряється затишок тримати. Віктор Степанович, який сидів поруч із батьком родини, важко подивився на зятя з-під густих брів. — Важко з фінансами — шукай підробіток, Олеже.

— Чоловік має сім’ю забезпечувати, а не на жіночу хитрість покладатися. Олег одразу знітився, його плечі сповзли донизу. Він спробував зробити брови хаткою, зображаючи вселенську скорботу.

— Вікторе Степановичу, та я ж цілодобово на роботі. Просто період такий у компанії. Я ж для них стараюся.

І тут на сцену вийшла Тамара Іллівна. Вона сиділа навпроти сватів, методично спустошуючи тарілку з холодцем. Свекруха їла так, ніби намагалася приховати докази злочину.

Вона відрізала солідний шмат дрижачого м’ясного желе, намастила його товстим шаром гірчиці й відправила до рота. Її очі масно блищали від задоволення. Вона проковтнула, промокнула губи паперовою серветкою й окинула стіл поблажливим поглядом.

У її голові, вочевидь, склався якийсь свій, альтернативний пазл реальності. Вона вирішила, що зараз саме час захистити свого хлопчика від нападок тестя й заодно вколоти невістку. Свекруха повернулася до Віктора Степановича.

Губи її розтягнулися в тріумфальній, майже зміїній усмішці. — Так, викрутлива у вас донька, з відходів наїдки готує. Зате мій синочок усю зарплату мамі приносить! — голосно видала вона, розтягуючи слова, і весело розсміялася, дожовуючи шматок холодцю.

Сміх пролунав у кімнаті, як звук таза, що падає на підлогу. Рома перестав жувати. Олів’є зависло на його виделці десь на півдорозі до рота…