Випробування довірою: як нічний підробіток назавжди змінив стосунки матері й доньки

— спитала я.

Вона обернулася. Клацнула ковпачком ручки, яку тримала в руці, — звичка з дитинства, коли мовчить і думає.

— Я знайшла роботу, — сказала вона.

Я поставила сумку на підлогу.

— Де?

— Недалеко. — Катя знову клацнула ковпачком. — Це один медзаклад. Ти не знаєш.

Тричі за три роки вона так казала: «знайшла роботу». Першого разу — продавчинею-консультанткою. Пішла через чотири місяці, посварилася з адміністраторкою. Другого — операторкою кол-центру. Протрималася пів року й звільнилася, бо клієнти «кричать і хамлять». Третього — помічницею в манікюрному салоні. Там вона затрималася зовсім недовго й пішла взагалі без пояснень, просто прийшла додому й лягла спати.

І щоразу просила грошей. На проїзний, на форму, на черевики — бо авансу чекати довго. Іноді я давала мовчки, іноді зі зітханням, іноді казала щось зайве, про що потім шкодувала. Але давала завжди. Бо — Катя.

— Мам, дай п’ятсот.

Цій фразі було двадцять три роки.

А тут — нічого. Ані слова про гроші. Просто: медзаклад, ти не знаєш.

Я відчула щось дивне. Не радість, хоча, здавалося б, мала б радіти. Радше настороженість, як коли в домі раптом стає надто тихо й незрозуміло, добре це чи ні.

— Графік який? — спитала я.

— Доба через дві.

— Добре платять?

— Нормально.

Вона перевернула яєчню, вимкнула плиту. Взяла тарілку й пішла до себе.

Я залишилася на кухні сама. За вікном була сіра груднева вулиця, закінчувався ранок, треба було лягати спати. Зміна видалася важка, під кінець ще покликали до терапевта допомогти з крапельницями. Я поставила чайник. Дістала горнятко.

І спіймала себе на тому, що думаю не про чай.

Була в мене одна думка, від якої я весь час відмахувалася. Про конверт, що лежав у шухляді столу в кімнаті. Білий конверт із синім логотипом клініки «Сім’я» у верхньому куті. Направлення на операцію, дата прийому, сума олівцем у правому кутку: дев’яносто чотири тисячі.

Операція була планова. Не термінова. Я могла почекати: черга за державною страховкою, звісно, була, тільки починалася вона десь у березні, і це в кращому разі.

Я прокрутила в голові: медзаклад. Недалеко. Ти не знаєш….