Я хотіла здивувати чоловіка новиною про новий дім, але невдовзі зрозуміла, що мовчання було правильним рішенням

Коли засідання почалося, представник Тараса спробував говорити впевнено.

— Мій довіритель вважає, що попереднє рішення ухвалено без урахування всіх обставин. Дружина приховувала реальні доходи, не інформувала його про накопичення й придбала дороговартісний будинок, фактично вивівши майно з можливого поділу.

Суддя слухала без виразу.

— Нові докази є?

Представник знітився.

— Прямих документів у нас немає, однак сам факт придбання в період шлюбу…

— Цей факт уже досліджувався. Для перегляду потрібні нові обставини.

Тарас не витримав.

— Вона все прорахувала! — випалив він. — Десять років удавала, що грошей немає, а сама складала собі на будинок.

Катерина подивилася на нього спокійно. У пам’яті спливло старе зимове пальто, яке вона носила шість сезонів. Згадалися чоботи, купівлю яких вона відкладала, бо Тарасові терміново знадобився новий монітор. Згадалася Надія Петрівна, яка казала, що добра дружина не думає про себе.

Софія Григорівна підвелася.

— Ваша честь, сторона відповідача не подала жодного нового доказу. Натомість у нас з’явилися матеріали, що підтверджують недобросовісну поведінку відповідача після ухвалення рішення.

Вона передала судді папку.

— Перше: повідомлення з погрозами й звинуваченнями. Друге: відеозапис із камер спостереження, де автомобіль відповідача перебуває біля будинку моєї довірительки в ніч пошкодження майна. Третє: заява в поліцію. Четверте: завірені скриншоти публікацій, що містять порочні відомості.

Тарас різко повернувся до матері. Надія Петрівна зблідла.

— Я нічого не писала, — швидко сказала вона. — Це не доведено.

Софія Григорівна навіть не глянула на неї.

— Адміністратор спільноти надав дані користувача, який розмістив перші публікації. Номер телефону прив’язаний до Надії Петрівни Савчук.

У залі стало тихо.

Суддя підвела очі.

— Надіє Петрівно, зараз ви присутні як слухачка. Але якщо відомості підтвердяться в окремому порядку, це може стати підставою для самостійного позову.

— Я захищала сина! — зірвалася вона. — Вона його обібрала. Завжди мовчала, все рахувала, будувала з себе правильну.

Катерина слухала й раптом зрозуміла: ці слова більше не ранять. Раніше вона б стиснулася, почала виправдовуватися, доводити, що старалася. Тепер перед нею була просто жінка, яка не могла визнати очевидного.

— Я працювала, — тихо сказала Катерина. — А ваш син витрачав гроші на іншу жінку. Різниця проста.

Суддя постукала ручкою по столу.

— Порядок у залі.

Софія Григорівна продовжила:

— Крім того, Аліна Терещенко готова підтвердити, що відповідач планував отримати частину коштів від поділу майна моєї довірительки й використати їх у особистих цілях. Завірені копії переписки додаються.

Представник Тараса виглядав так, ніби вже шкодував про подану заяву. Суддя уважно перегорнула документи, і тиша знову стала важкою. Катерина дивилася на власні руки й чекала. Вона більше не боялася, але все одно розуміла: доки суддя не промовить рішення, минуле ще намагається простягнути до неї руку…