Як спроба зберегти престиж закладу обернулася для бізнесмена найбільшим соромом у його житті

Бізнесмен біг поруч із ношами довгими, яскраво освітленими коридорами. Лампи на стелі зливалися в одну суцільну сліпучу лінію. На світлому лінолеумі лишався страшний ланцюжок із крапель брудної води й крові.

Каталка на величезній швидкості влетіла в розчинені двері операційного блоку. Високий хірург жорстко, але обережно відтіснив Віктора від нош. Матові стулки з глухим стуком зачинилися, відрізаючи ресторатора від пацієнта, якого рятували.

Віктор залишився цілком сам у порожньому, гулкому лікарняному коридорі. Він повільно сповз спиною по холодній кахляній стіні просто на підлогу. Його руки по самі лікті були вкриті червоною липкою кіркою, що швидко засихала.

Від дорогого костюма успішного бізнесмена не лишилося геть нічого. Тканина перетворилася на брудне, промокле наскрізь і просякнуте чужим болем лахміття. Раптом поруч із ним зупинилися важкі чорні черевики чергового офіцера поліції.

Літній сержант звичним жестом дістав із кишені потертий службовий блокнот.

— Пред’явіть документи постраждалого, громадянине, — монотонно попросив він.

Віктор тремтячими руками витяг із кишені розмоклий гаманець і простягнув його поліцейському.

Офіцер розгорнув мокрий військовий квиток, уважно вивчаючи злиплі сторінки.

— Старший сержант Роман Бондаренко, — уголос прочитав сержант дані бійця. Він дістав планшет і швидко звірив прізвище за відомчою базою даних.

— Ця людина значиться у списках тих, хто самовільно залишив військовий госпіталь, — сухо констатував поліцейський. — Він не долікувався після тяжкої мінно-вибухової контузії. Пішов із палати рівно три тижні тому, перебуваючи в стані часткової дезорієнтації.

Страшний пазл у голові Віктора нарешті склався в єдину, трагічну картину. Контузія, втрата короткочасної пам’яті, стара гнійна кульова рана. Солдат просто блукав околицями міста, діючи на самих лише інстинктах.

Тиждень тому він випадково натрапив на страшну автокатастрофу на трасі. В’їдені армійські рефлекси спрацювали безвідмовно — він кинувся рятувати дівчину, що стікала кров’ю. Дістав її документи, щоб професійно викликати бригаду швидкої медичної допомоги.

Але різке, оглушливе виття сирен, що наближалися, спровокувало потужну панічну атаку. Уражений мозок сприйняв цей звук як сигнал повітряної тривоги. Солдат інстинктивно втік в укриття, машинально засунувши чуже посвідчення до своєї кишені…