Як спроба зберегти престиж закладу обернулася для бізнесмена найбільшим соромом у його житті

Важке тіло чоловіка втратило рівновагу й безвольно впало просто на приголомшеного Віктора. Ресторатор застогнав від ваги, ледь устоявши на ногах під тягарем дорослого бійця. Гострий, металевий запах пролитої крові миттєво перебив запах дощу.

Поли солдатської куртки розійшлися в боки. На лівому боці бійця виднілася стара, недбало накладена марлева пов’язка. Тепер вона стрімко набухала свіжою, яскраво-червоною артеріальною кров’ю.

Від різкого руху й падіння стара вогнепальна рана розійшлася по швах.

— Допоможи мені! — дико закричав Віктор, звертаючись до переляканого водія таксі.

Таксист у спортивній куртці вискочив під зливу, на ходу відчиняючи задні дверцята. Удвох вони з величезними труднощами відірвали обм’якле тіло від землі. Чоловіки затягли пораненого на заднє сидіння, намагаючись не турбувати кровоточивий бік.

— Гони до найближчої хірургії, швидко! — скомандував Віктор, застрибуючи слідом у салон. Грюкнули дверцята, і старий седан із виском шин зірвався з місця.

Машину відчутно занесло на слизькому мокрому асфальті. На задньому сидінні панував напівморок, наповнений хрипким диханням людини, що вмирала. Віктор тремтячими пальцями намацав шию солдата, намагаючись знайти рятівний пульс.

Серце бійця билося слабо, ниткоподібно, пропускаючи удари. Кров із відкритої рани поштовхами просочувала камуфляжну тканину, заливаючи автомобільні килимки. Відлік чужого життя тепер ішов на лічені, швидко втікаючі хвилини.

Віктор гарячково розірвав на собі тканину дорогої сорочки, щоб дістатися до рани. Він зірвав із шиї щільну брендову краватку й швидко зім’яв її в клубок. Чоловік навалився всією своєю вагою, втискаючи шовк просто в розірвану плоть.

Солдат глухо застогнав крізь стиснуті зуби, навіть не приходячи до тями. Його атрофовані м’язи рефлекторно сіпнулися від гострого спалаху болю. Віктор і далі безжально тиснув, розуміючи, що це єдиний шанс зупинити крововтрату.

— Швидше жени, я тебе прошу! — несамовито кричав ресторатор у спину водієві. Липка кров затекла йому під нігті й забруднила білі манжети. Секунди цієї поїздки тягнулися, мов години тортур.

Двірники таксі гарячково, зі скрипом змахували потоки води з лобового скла.

— Приїхали, тримайтеся! — таксист різко вдарив по педалі гальма. Машина із заносом влетіла на освітлений пандус приймального відділення лікарні.

Віктор кулею вискочив із салону, забувши про зливу, що хльостала згори. Він почав люто гамселити кулаками по шибках чергового медичного поста. Двоє кремезних санітарів миттєво оцінили ситуацію й викотили жорстку каталку.

Професіонали без зайвих слів витягли важке тіло солдата з машини. Вони переклали його на каталку просто під струменями крижаної зливи.

— Тримайте рану, не відпускайте тиск! — скомандував санітар Віктору…