Ювелір у метро порадив зняти кулон, подарований чоловіком на річницю. Усередині виявилася прихована причина моїх проблем зі здоров’ям

Вона дістала телефон. Від Вадима було три повідомлення.

«Як прийом?»

«Ти вже їдеш додому?»

«У мене зустріч затягнулася. Люблю тебе».

Останні два слова вдарили найболючіше. Міла відчула, як до горла знову підкочується нудота. Він писав «люблю», поки вона носила на шкірі те, що могло повільно її знищувати.

Вона не відповіла. Натомість знайшла найближче відділення поліції й вийшла на наступній станції.

До будівлі вона дійшла майже на автоматі. Ноги підкошувалися, перехожі розпливалися перед очима. Сіра непримітна будівля, черговий за стійкою, запах паперу й холодної підлоги — все здавалося нереальним.

— Мені потрібно поговорити зі слідчою, — сказала Міла.

Черговий глянув на її бліде обличчя, на мокрі від сліз щоки й одразу запропонував сісти. За кілька хвилин до неї вийшла слідча — спокійна жінка трохи старша за сорок, із темним волоссям, зібраним у строгий хвіст, і уважним поглядом.

Її звали Марина Андріївна Лапіна.

Міла розповіла все: річницю, подарунок, обіцянку не знімати кулон, симптоми, лікарів, дивну поведінку чоловіка, ювеліра в підземці. Потім відкрила підвіску й показала капсулу.

Слідча надягла рукавички й обережно оглянула знахідку.

— Це треба терміново відправити на експертизу, — сказала вона. — А вас необхідно обстежити в судмедексперта. Треба взяти кров, волосся і зафіксувати стан. Якщо був вплив токсичної речовини, нам потрібні докази.

— Ви мені вірите?