19 років, наша дівчина стала ДРУЖИНОЮ ШЕЙХА… Але після першої ночі потрапила до ЛІКАРНІ

— Там, де портрети. Там, де щоденник Єлени.

Її обличчя зблідло, очі наповнилися сльозами.

— Отже, це правда, — прошепотіла вона. — Я боялася, але сподівалася, що це лише чутки.

— Ти знала? — я ступила ближче. — Ти знала, що їх труїли?

Вона опустила голову.

— Я була зовсім дитиною, коли померла перша дружина пана. Пам’ятаю, як моя мати плакала й казала, що її згубила вода. Але ніхто не смів вимовити це вголос. Потім померла друга, третя… І всі повторювали одне: «Прокляття».

— А Малік? — різко запитала я. — Я бачила його там, куди ніхто не повинен входити.

Надіра здригнулася.

— Пані, не вимовляйте його ім’я голосно. Він небезпечний.

Я схопила її за руки.

— Я не можу жити в мовчанні. Розкажи мені все, що знаєш.

Служниця довго вагалася. Сльози котилися по її щоках. Потім вона заговорила тихо, ніби читала молитву:

— Малік завжди заздрив братові. З дитинства він хотів влади. Але Рашид був старшим сином, спадкоємцем, улюбленцем батька. Коли Рашид одружився вперше, всі святкували так, ніби почався золотий вік. А за кілька днів наречена померла. Люди почали шепотітися про прокляття.

Малік лише підсилював ці розмови. Він казав, що небеса відвернулися від брата, що його дім позначений смертю.

— Чому ніхто його не зупинив? — запитала я, стискаючи кулаки.

— Бо він діяв потай, — відповіла Надіра. — Ніхто не бачив його руки. Усі думали: хвороба, нещастя, доля. А Малік ставав дедалі сильнішим. Тепер багато радників слухають його більше, ніж Рашида.

Я заплющила очі. Серце стиснулося від жаху. Виходило, Рашид не був убивцею і чудовиськом, яким здався мені в першу ніч. Він сам виявився бранцем змови.

Надіра нахилилася до мене й прошепотіла:

— Думаю, він знає правду, але не може її довести. Якщо він звинуватить брата без доказів, у палаці почнеться війна. І загинуть не лише жінки, а й сам Рашид.

Я подивилася на флакон. Доказ був у моїх руках. Але разом із ним — смертельна небезпека.

— Чому ти розповідаєш мені це? — запитала я, дивлячись їй у вічі.

Вона тремтіла, але в її погляді з’явився слабкий блиск рішучості.

— Бо ви не така, як інші. Вони мовчали й чекали смерті. А ви шукаєте правду. Може, саме ви зруйнуєте це мовчання.

Я притисла її руки до своїх…