70-річний пенсіонер пустив на нічліг незнайомку. Ранковий вчинок постоялиці приємно здивував місцевих жителів

— Дуже. Руки й ноги німіють. Нахилитися не можу, потягнутися теж. Навіть підняти руки боляче.

Єгор уважно подивився на неї, потім узяв за руку.

— Ходімо.

Він відвів її до сусідньої кімнати й указав на широку лаву.

— Сідай. Зараз повернуся.

За хвилину він з’явився з дерев’яним інструментом і невеликим пристосуванням, від самого вигляду яких Аглая зблідла.

— Не бійся, — сказав Єгор, помітивши її погляд. — Я костоправ. До мене приїздять люди, тільки сільські про це майже не знають. Дід мій цим займався, батько теж. Мене з дитинства вчили. Лягай на живіт. Подивимося, що в тебе зі спиною.

— Я боюся, — прошепотіла вона.

— Розумію. Але я не завдам тобі шкоди. Потерпи трохи, і стане легше.

Аглая слухняно лягла. Єгор працював зосереджено, обережно перевіряючи хребет і м’язи. Процедура виявилася болісною, і жінка не витримала — скрикнула. Потім ще раз. Її голос пронизав тишу дому.

І саме в цю мить до ґанку підійшла Валентина…