Багатодітна мати віддала старенькому останні гроші, а згодом побачила біля свого ветхого будинку дорогий позашляховик

Слідство встановило причину пожежі. Заслінка старої печі виявилася нещільно зачиненою, тліюча жарина випала на килим, і вогонь швидко охопив кімнати. У сухому висновку все виглядало як ланцюг простих обставин. Я перечитувала ці рядки й плакала від думки, що такій безглуздій випадковості можна було запобігти одним рухом руки.

Тамара Михайлівна вмовляла мене повернутися до навчання. Вона повторювала, що диплом дасть мені майбутнє і що батьки неодмінно хотіли б бачити мене вчителькою. Я слухала мовчки: власне майбутнє здавалося порожнім і безбарвним. За тиждень сусіди провели мене на електричку, намагаючись напхати в кишені гроші й продукти, але я розуміла: у кожного з них своя небагата родина.

У вагоні я вперше залишилася наодинці з необхідністю жити далі. Раніше будь-яке рішення можна було обговорити вдома, тепер же розраховувати доводилося лише на себе. Я пообіцяла не кидати інститут, однак уже тоді тривожно підраховувала гроші, що лишилися, і розуміла: самої сили волі для продовження навчання може не вистачити.

У місті швидко з’ясувалося, що однієї стипендії недостатньо навіть на скромне харчування. Я урізала витрати до межі, а потім влаштувалася офіціанткою до нічного бару. Мені здавалося, що вдень я зможу вчитися, а ввечері заробляти. Насправді після зміни повіки злипалися просто на лекціях, семінари доводилося пропускати, а реферати й курсові накопичувалися один за одним.

На роботі мною теж були незадоволені. Адміністратор сердито запитував, чому я рухаюся як уві сні й зустрічаю відвідувачів змученим обличчям. Я намагалася зібратися, але організм не витримував такого ритму. Першу сесію я провалила, перескласти іспити вчасно не змогла й невдовзі отримала повідомлення про відрахування…