Чоловік хотів закрити мокру тріщину в погребі, але за бетоном виявив джерело води, якого там не мало бути.
Павло приїхав, коли трос уже витягали. Він подивився на брудний об’єктив і сказав, що камера могла зрушити корозію. Потім повторив: великий резервуар демонтували, окремі листи й кріплення залишили в порожнині. На запитання, чому раніше говорив про повне вивезення, відповів, що через стільки років неможливо пам’ятати кожну секцію.
Андрій попросив відкрити майстерню й показати службовий люк. Павло відмовив: компресорний блок працював, рама була з’єднана зі спільною повітряною магістраллю, а страховка не дозволяла пускати сторонніх у виробничу зону. Він запропонував огляд на початку наступного тижня, коли зможе зупинити обладнання й викликати техніка.
Іван стояв біля воріт і чув розмову. Він підтвердив, що дістатися до люка без зупинки справді не можна: бічна панель відкриває лише кран і вузький канал, а сама гілка йде під анкерну раму. Навесні компресор не рухали — нову трубу проштовхували старим каналом за допомогою троса. Павло звелів йому не обговорювати внутрішні роботи зі сторонніми.
Відмова перестала виглядати однозначним зізнанням. Фізична перешкода існувала, і швидко витягти всю лінію Павло справді не міг. Але бічна панель давала доступ до крана, про який він раніше не згадував. Андрій попросив інженера письмово призначити умови огляду й надіслав Павлові копію, щоб той не міг послатися на раптовість.
Інженер призначив обстеження на ранок за три дні. У письмовому повідомленні він перелічив умови: зупинити технічний насос, забезпечити доступ до бічної панелі, не розбирати трубу й не переміщати компресорний блок до фіксації схеми. Павло відповів, що згоден, хоча й вважає вимоги надмірними. До огляду інженер установив датчик рівня, додав другу підпірку й відключив проводку в погребі. На сірій латці закріпили маяки, а біля підлоги поставили прозору мірну ємність, щоб порівнювати об’єм течі за однаковий час.
Марина поїхала до Віри, але залишила на столі ключі від будинку. Вона сказала, що повернеться на обстеження і будь-яке рішення вони ухвалять разом. Павло колись мав дублікат ключа від бічних дверей, що лишився з часів хвороби батька; Марина написала йому, що більше не дозволяє заходити без дзвінка.
Тієї ночі Андрій уперше ліг у спальні, а не біля драбини. Близько півночі його розбудив сигнал датчика. Новий струмінь пробився вище колишнього мокрого шва й швидко розлився по стіні. Насос давав собі раду, але розчин на прямокутній латці спучувався, а один маяк біля правого простінка тріснув.
Інженер телефоном звелів вийти з кімнати над погребом, не торкатися стіни й залишити підпірки. Він збирався приїхати з помічником і обладнанням. Андрій зателефонував Павлові лише для того, щоб той негайно перекрив усі технічні лінії майстерні, якщо бодай одна могла бути пов’язана зі старим каналом.
— Іди з дому, — зажадав Павло. — І не чіпай правий верхній кут латки.
— Чому саме його?
Павло відповів, що там найслабша стара кладка, і обірвав розмову. На надісланій ним багато років тому фотографії цей кут був закритий тканиною; знати його стан зі знімка було можливо. Але інженер, навпаки, називав верхню частину заповнення єдиним місцем, де допустимий контрольний отвір вище ймовірного рівня води…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
