Чоловік повернувся додому з пляшкою, а я згадала слова жінки, яку зустріла вранці на вулиці
Минуло лише сім днів після весілля, а Марина вперше зловила себе на думці, що щастя може бути надто крихким. Ще зовсім недавно вона стояла у світлій сукні під спалахами камер, тримала Данила за руку і, майже не чуючи власного голосу від хвилювання, погоджувалася стати його дружиною перед працівником служби реєстрації шлюбу. Тоді їй здавалося, що попереду в них тільки ясні ранки, теплі вечори й та спокійна радість, про яку зазвичай мріють, але рідко зізнаються вголос.
Цей перший тиждень після весілля був схожий на сон, з якого не хочеться прокидатися. Речі ще не були до кінця розкладені, у квартирі пахло свіжими квітами, подарунковим папером і кавою, яку Данило варив їй щоранку. Навіть звичайний посуд на кухонній полиці здавався частиною нового, дорослого, спільного життя.
Марина була щаслива не показним, не гучним щастям, а тихим і справжнім. Їй двадцять чотири, і в ці дні вона вірила, що поруч із нею саме та людина, на яку вона чекала. Данило вмів бути надійним без ваговитості, веселим без дурощів, ніжним без зайвих слів. У нього були спокійні руки, уважний погляд і звичка слухати так, ніби весь світ на якийсь час зникав.
Він працював юристом у приватній компанії, заробляв достатньо, щоб вони могли винайняти невелику, але затишну квартиру в старому будинку неподалік від центру. Увечері він повертався то з квітами, то з чимось смачним, то просто з тією усмішкою, від якої Марині ставало тепло. Тепер його знову викликали на роботу, хоча вони обоє сподівалися хоча б кілька днів не думати ні про справи, ні про дзвінки, ні про термінові документи.
Того вечора Марина вийшла з дому ненадовго — купити хліб, сир і зелень до вечері. Повітря було м’яке, уже вечірнє. Сонце поволі ховалося за дахи, і стіни будинків ніби налилися персиковим світлом. Вона йшла не поспішаючи, поправляючи ремінець сумки на плечі, і думала про те, як Данило вранці написав їй: «Сьогодні буде маленький сюрприз для нас двох».
Марина усміхнулася цій думці — і тієї ж миті поруч пролунав хриплуватий голос:
— Красуне…
