Чоловік влаштував скандал через квартиру для моїх батьків, не підозрюючи, що ключі були лише частиною історії

Ключі їм віддали того ж дня. Мирон приїхав у місто з великим ящиком інструментів, ніби не нове житло обживати збирався, а виходив на відповідальну зміну. Він одразу перевірив розетки, підтягнув ручки, змастив петлі, прислухався до звуку крана й задоволено кивнув.

За кілька годин про нового мешканця вже знали сусіди. Мирон полагодив заїдаючий доводчик на під’їзних дверях, який місцева керуюча компанія ніяк не могла привести до ладу майже рік. Літній сусід з охайною борідкою, колишній викладач архітектури, особисто вийшов подякувати й потис йому руку так урочисто, ніби вручав медаль.

Лідія ходила кімнатою, торкалася підвіконня, дверної ручки, чистої стіни й усе ще не вірила, що це їхнє місце. Мар’яна дивилася на батьків і відчувала, як напруга останніх тижнів потроху відступає. Не зникає — попереду ще були Назар, його мати й неминуча розмова, — але всередині з’являлася тверда опора.

Життя, яке Богдана Степанівна вже встигла привласнити собі уявою, насправді починалося зовсім в інших людей. І саме це робило Мар’яну спокійною…