Чоловік вирішив поселити в нас свою маму на час моєї декретної відпустки. Сюрприз, який чекав на нього в перший день довгоочікуваної відпустки

— пискнув Павло.

— Додому, — гаркнула свекруха, накидаючи шарф. — Я тут працювати не наймалася. Міг би хоч раз у житті нормально все організувати. Сама собі путівку в пансіонат куплю, бездарю.

Вона рвонула двері на себе й викотилася на сходовий майданчик, гучно цокаючи підборами.

Двері грюкнули з такою силою, що зі стелі осипалася дрібка побілки.

Павло лишився стояти посеред коридору, придавлений поглядами тестя, тещі й кота.

— Ну що, відпускнику? — зловісно поцікавився Леонід Борисович, пограючи ключем. — Мама твоя втекла, але план ми не змінюємо. Бери відро, унітаз сам себе на місце не поставить. А потім підеш картоплю чистити. Тамарочка в нас сувора, а вона халтури не терпить.

— Рито, — з надією простогнав Павло, повертаючи голову до дружини.

Рита сиділа в кріслі, підклавши під спину другу подушку, і неспішно доїдала еклер. Очі її блищали від щирого, глибокого задоволення.

— Не відволікайся, Пашо, — лагідно мовила Рита. — У тебе грандіозні плани на цей місяць. Відпочивай на здоров’я.

Леонід Борисович ляснув зятя по спині так, що той захлинувся повітрям, і вштовхнув його у ванну кімнату.

Тамара Іллівна, задоволено кивнувши, подалася на кухню гриміти каструлями, попутно бурмочучи собі під ніс рецепт правильного маринаду.

Рита відкинулася на спинку крісла, погладжуючи живіт. Бармалей застрибнув їй на коліна, вдоволено муркочучи.

Справедливість восторжествувала, не зажадавши від неї жодної сльозинки.