Чоловік зажадав оплатити дорогі продукти для родичів, які приїжджають, але дружина відповіла зовсім не так, як він очікував

Вона була при повному параді. Волосся вкладене у складну башту. На шиї намисто, губи нафарбовані яскравою помадою.

Виглядала вона вельми бадьоро й була підозріло задоволена.

— Ой, приїхали! — сплеснула руками свекруха, але якось надто вже неприродно. — Сідайте, сідайте, гості дорогі!

Богдан тицьнув пальцем у стіл.

— Мамо, а де їжа?

Лідія Степанівна анітрохи не збентежилася. Вона легковажно відмахнулася, поправляючи намисто.

— Ой, Богданчику, та яка їжа! Ми ж учора з дівчатами з третього під’їзду так вдало посиділи. Я ж відзначала приїзд сина. Стільки років не бачилися. Радість же яка! Ну, ми посиділи, поговорили про життя. Іринка із сімдесят п’ятої квартири прийшла. Наталка з першого поверху. Ікру от відкрили. Але вона швидко пішла. Смачна виявилася.

Богдан відчув, як у нього сіпається ліве око.

— Мамо, ми вчора дали тобі тридцять тисяч на стіл і продукти. Куди ти поділа гроші?

— Як куди? — щиро обурилася Лідія Степанівна. — Я ж кажу, відзначали приїзд. Дівчатам подарунки символічні купила. У спа-салон сходили. Я масаж комірцевої зони зробила. Нерви ж ніякі через ваші скандали.

У кімнаті повисла важка пауза. Тарас перестав колупати скатертину й подивився на матір із виразом глибокої туги.

Діти пискнули, вимагаючи їжі. Марина стояла рівно, жоден м’яз на її обличчі не здригнувся. Вона очікувала будь-якого розвитку подій, але масштаб нахабства викликав легке захоплення.

Це ж треба так філігранно нагріти рідних синів!

Свекруха, проігнорувавши зловісне мовчання, дістала з кишені свій смартфон і бадьорим кроком підійшла до Богдана.

— Але ви не хвилюйтеся! — радісно сповістила вона. — Я все продумала. Ми ж домовлялися, що стіл із вас. Я от тут у доставці кошик накидала. Там шашлики, хачапурі різні, хінкалі, морепродукти. Усього на п’ятдесят тисяч вийшло. Я відразу із запасом узяла, щоб завтра не готувати. Оплачуй, Богданчику, і за годину все привезуть.

Вона простягнула світний екран просто в обличчя остовпілому синові. На екрані справді красувалася сума в п’ятдесят дві тисячі чотириста і кнопка «Оплатити карткою»…