Фатальна помилка чоловіка, який не знав, що я стою за два кроки від нього

Тамара зв’язалася зі своїм перевіреним знайомим — полковником із головного управління в столиці. Документи виявилися справжньою бомбою: вони доводили не лише стару аферу, а й ланцюг відмивання грошей, який тягнувся до сьогоднішнього будівництва. Маховик правосуддя закрутився. Провели обшуки, вилучили докази, допитали свідків. Коли всіх узяли на гарячому, Ніні влаштували очну ставку з Геннадієм і Мариною.

Побачивши живу Ніну, Геннадій зблід. Марина заверещала. Вони почали звинувачувати одне одного, вивалюючи брудні подробиці. Ніна дивилася на них із бридливістю.

Суд був довгим. Головні винуватці — впливові люди з високих кабінетів — теж отримали свої строки. Справедливість перемогла, хай і з запізненням на тридцять років.

Коли все закінчилося, Тамара спитала в кафе:

— Ну що, бойова подруго. Як ти тепер?

— Поки що всередині дзвінка порожнеча, — чесно відповіла Ніна. — Але я випливла. Отже, житиму далі.

Тепер Ніна поступово владнує справи. Вона продала міську квартиру, вступила у спадок на бабусину хату в селі й почала її ремонт. Вона дихає свіжим повітрям, багато гуляє, вчиться знову довіряти людям і вечорами п’є чай із тіткою Клавою та Гавриловичем. У неї все буде добре. Обов’язково буде.