Голодна дівчинка попросила їжі в пари, яка годувала качок, але для Ольги ця зустріч стала поверненням до давнього болю

Можна було, звісно, звернутися до її чоловіка, але той якось зник з горизонту, коли його фірма збанкрутувала. Ольга дивилася на Дмитра й відчувала, що він хоче щось сказати. Вона здогадувалася, що саме, і дуже цього боялася. Ні, Дмитро їй дуже подобався. Ользі здавалося, що кращого чоловіка вона не зустрічала. Але починати життя з обману… Колись він усе одно дізнається.

Вона мусить усе йому розповісти, мусить, щоб увійти в нове життя без обману, але не могла. Дмитро так трепетно ставився до дітей, що, щойно вона все розповість, він одразу піде. Дмитро розлучився з дружиною через те, що вона зробила аборт, а Ольга… Ольга відмовилася від своєї дитини, від своєї крихітки, від своєї дівчинки.

Усе йшло не так. Роман із першого дня вагітності наче змінився. Він став грубим, нервовим. Вона перестала йому подобатися: кругла, набрякла. Скільки разів він казав їй, що не хоче, аби вона в такому вигляді з’являлася на людях. Його дружина має бути ідеальною. Щойно вона виходила за межі обгородженої ділянки, Роман про це дізнавався. Він кричав на неї:

— Не смій показуватися на вулиці в такому вигляді!

Роман боляче хапав її за руку й тягнув до дзеркала.

— Подивися, на кого ти схожа! Товста, плямиста, фу, гидко на тебе дивитися. У мене все має бути ідеальним: і дружина, і дитина.

Ольга завжди думала, що він несерйозно, що просто не розуміє, що каже. Але одного разу, коли він зустрів Ольгу в місті, зупинився, вийшов із машини й із такою силою жбурнув її всередину, що вона впала на сидіння животом. Живіт болів кілька днів, і Роман ходив винуватий, приносив їй чай у ліжко, навіть просив пробачення.

А потім почалися пологи. Не одразу, звісно, через кілька місяців. Роман відвіз її до лікарні й сказав, що повернеться після того, як усе закінчиться.

— Не хочу ні бачити цього, ні чути.

Ольга усміхалася. Чоловік, мабуть, усе-таки… Пологи були довгими, дуже важкими. Коли дитина з’явилася на світ, лікарі тихо зашепотілися.

— Що там? Що там із моєю дівчинкою?

— Відпочивайте. Дівчинка жива. Усе інше потім.

Ольга прокинулася. Буквально за кілька хвилин до неї підійшов лікар.

— Ольго, вам треба мене вислухати. У вашої дівчинки деформовані ручка й одне вушко. В усьому іншому дівчинка цілком здорова. За гарного догляду, якщо буде можливість, у майбутньому можна зробити кілька операцій, усе можна виправити. Зараз хірурги здатні на дива. Але на це потрібні час і гроші…