Голодна дівчинка попросила їжі в пари, яка годувала качок, але для Ольги ця зустріч стала поверненням до давнього болю

Ольга плакала. Їй принесли її дівчинку. Вона була така гарна. Ольга погодувала її, а потім наважилася подивитися. Вона обережно розгорнула пелюшки: скручене вушко й пальчики купкою. Видовище не надто приємне. Ольга розуміла, що любитиме свою дівчинку в будь-якому разі. Вона не помітила, як увійшов чоловік.

— Що це? Що це за потворність?

Ольга обернулася до нього.

— Що ти таке кажеш? Вона красуня. Усе це можна виправити.

— Мені не потрібна хвора потвора. Ти мусиш від неї відмовитися.

— Романе, ти здурів? Це наша донька, наша кровинка.

— Я сказав, ти від неї відмовишся або житимеш із цією потворою в сараї.

Роман вийшов, грюкнувши дверима. Ольга ридала. Вона ніколи не думала, що Роман скаже таке. А потім почалося найстрашніше. До неї стали приходити батьки Романа, сам Роман. Вони вмовляли Ольгу, щоб вона відмовилася від дівчинки. Тоді вони одразу оплатять їй усі операції, а якщо Ольга не відмовиться, то Роман її вижене, і тоді Ольга сама буде приречена на голодне існування, а донька на все життя залишиться такою.

Ользі здавалося, що вона божеволіє. А потім, коли до неї прийшов Роман, вона ридала перед ним на колінах. Роман сказав:

— Олю, треба заспокоїтися, поговорити. Ось лікар дав заспокійливе, випий.

Вона випила й дуже скоро відчула, що треба погоджуватися з чоловіком. Він завжди має рацію, він не порадить їй поганого. Роман дав їй якийсь документ, вона підписала. Він поцілував її, сказав, щоб відпочивала. Наступного дня її забрали додому без малятка. Вона не хотіла їхати, але чоловік сказав, що вона сама відмовилася від дитини.

Ольга не розуміла, як відмовилася. Потім у пам’яті спливли уривки вчорашнього дня. Ольга закричала й знепритомніла. За тиждень, коли Ольга прийшла до тями, вона зібралася до поліції. Їй повідомили, що її донька не витримала операції, померла. Ольга потрапила до психлікарні. Вона виписалася через два місяці.

Щойно виписалася, подала на розлучення й сказала, що їй нічого не потрібно. Вона намагалася хоч щось дізнатися про свою доньку, але вона була їй ніким, жодної інформації не давали. А може, все було набагато простіше: можливо, Роман просто заплатив за мовчання.

Вони розлучилися. На роботу її нікуди не брали — колишній чоловік постарався. Вона на якийсь час поїхала з міста, працювала, навчалася. Повернулася лише тоді, коли дізналася, що її колишній чоловік переховується від боргів…