Свекруха вирішила довести синові зраду невістки

— Ігорю, а чия це запальничка в нас у ванній на пральній машинці?

Марина стояла у дверях санвузла, крутячи в пальцях дешевий синій пластик із напівстертим логотипом якогось автосервісу. Вона не курила, Ігор не курив. Зате на кухні зараз сиділа свекруха, яка приїхала годину тому з інспекцією та пакетом зів’ялої моркви з дачі.

Ігор відірвався від екрана телефона, зосередив погляд на синьому прямокутнику й знизав плечима.

— Поняття не маю. Може, сантехнік залишив? Ми ж минулого тижня кран міняли.

— Сантехнік пішов минулого вівторка, а запальничка з’явилася сьогодні. Мабуть, вітром надуло з кватирки, просто з рук Олега, що проходив повз.

Марина примружилася, перевела погляд на коридор і голосно, щоб було чути на кухні, додала: «Мабуть, вітром надуло з кватирки, просто з рук Олега, що проходив повз». Із кухні долинуло обурене дзенькання чашки об блюдце.

Світлана, жінка поважних габаритів і скандальної вдачі, викотилася в коридор, наче фрегат із надутими вітрилами. Її обличчя виражало ображену доброчесність, а маленькі очиці бігали по стінах, старанно уникаючи прямого зорового контакту з невісткою.

— Мариночко, ну що ти таке кажеш? — заголосила свекруха, сплеснувши руками. — Які ще сантехніки, які вітри? Ти б краще за домом стежила, а то у вас скоро чужі мужики в шафах заводитися почнуть. Ой, Ігорчику, синочку, доконала мене моя дача. Дах тече. Паркан похилився. Був би ти поруч, не жив би на два доми, матері допоміг би. А то всі гроші в цю вашу іпотеку йдуть, а мати в розвалюсі тулиться.

Ось вона, стара пісня про головне. Заміська фазенда Світлани Андріївни поглинала фінанси з апетитом промислового екскаватора. Свекруха спала й бачила, як би повернути синочка під своє крило. План був простий, як господарське мило: розвести Ігоря з Мариною, змусити розміняти спільно нажиту двокімнатну квартиру, а вивільнені кошти пустити на обшивку дачного будиночка сайдингом і спорудження капітальної теплиці.

Марина клацнула запальничкою. Угору стрибнув кволий вогник.

— Світлано, якщо в моїй шафі заведеться чужий мужик, я змушу його платити за комуналку. А цю красу… — Вона жбурнула запальничку в сміттєве відро. — Можете наступного разу підкидати просто в ліжко. Там драматичного ефекту більше.

Свекруха густо почервоніла, пробурмотіла щось про невдячну молодь і швидко почала збиратися додому. Ігор лише почухав потилицю, так нічого й не зрозумівши. Він узагалі волів не вникати в жіночі розбірки, вважаючи їх чимось на кшталт зміни погоди. Перетерпів мокрий сніг — і знову світить сонце. Але Марина знала: синоптики обіцяють ураган…