Господарі відмовилися від нього через зовнішність, але його історія отримала несподіване продовження

— Олесю Коваль, покажи сумку. Зараз, без розмов.

Роман Кравченко зупинився посеред зоомагазину так, ніби довкола були не вітрини з нашийниками й полиці з кормом, а зала суду, де вирок уже оголосили. Біля входу, за прозорими дверима, скупчилися ранні відвідувачі: жінка притискала до себе схвильованого пуделя, літній чоловік тримав на короткому повідку мопса, кур’єр переминався з коробкою пакунків. Усі дивилися на Олесю, і від цих поглядів у неї ніби стягнуло шкіру на обличчі.

Губи пересохли миттєво.

— Романе, що це означає? — спитала вона, хоча холод уже розповзався під ребрами й робив голос чужим.

Він жбурнув на стійку аркуш із роздруківкою.

— Не вдавай невинну. Учора після закриття з мого кабінету зникла готівка. Майже шістдесят тисяч. І щеня клієнтки. Ти пішла останньою.

Дарина, друга адміністраторка, стояла біля шампунів для тварин, притиснувши до грудей папку з журналами. Зазвичай вона першою помічала, коли Роман приходив роздратований, шепотіла Олесі кілька підтримувальних слів, приносила чай. Тепер Дарина мовчала й дивилася кудись у підлогу, ніби там можна було сховатися.

— Щеня ніхто не крав, — вимовила Олеся. — Його залишили біля сміттєвих баків.

Тиша в салоні стала щільною. Навіть пудель перестав скиглити.

З кабінету вийшла Валерія Левченко — та сама покупчиня, яка напередодні влаштувала галас через щеня. Бездоганний манікюр, дорогі прикраси, обличчя жінки, звиклої говорити так, щоб їй негайно поступалися.

— Чуєте? — протягнула вона з усмішкою. — Уже вигадує виправдання. Я залишила малого до ранку, щоб підготували папери, а ваша працівниця вирішила забрати його собі.

— Ви самі відмовилися від нього, — Олеся насилу змусила себе дивитися їй у вічі. — Сказали, що не повезете додому такого. Ваша донька плакала, коли ви…

— Не смійте вплутувати мою доньку, — відрізала Валерія.

Поруч із нею стояла дівчинка років чотирнадцяти, бліда, тонка, з телефоном у пальцях. Вона здригнулася, зустрівшись із Олесиним поглядом, і одразу втупилася в екран.

Роман простягнув руку…