Хірург купив у літньої жінки банку варення на трасі, але вдома зрозумів, що це була не звичайна покупка
— Це найдорожче, що в мене є, — сказала вона. — Візьміть. Якщо буде зовсім скрутно, здасте чи продасте. Ваша допомога для мене дорожча за цю річ. Ви не просто прихистили мене, ви нагадали, що я ще жива і можу вирішувати сама.
Старенька відмовлялася, але дівчина наполягла. Більше вони не бачилися. З часом образ Єви почав стиратися з пам’яті, і тільки знайдена брошка повернула минуле в усіх подробицях.
Матвій слухав, намагаючись не перебивати. Йому здавалося, що кожна подробиця важлива: і перелякане обличчя втікачки, і тиждень під чужим дахом, і жест вдячності, у якому було більше відчаю, ніж щедрості. Потім обережно запитав:
— Вона казала, куди збирається? До якого міста?
Старенька назвала саме те місто, де Матвій жив і працював останні роки. У нього мимоволі вирвався радісний зітх. Випадковість? Чи той самий дивний ланцюжок, який люди потім називають долею?
Він пам’ятав ім’я й прізвище, вимовлені на весіллі. Тепер знав і напрямок, куди пішла дівчина. Раптом у пам’яті спливла візитівка Павла Аркадійовича. Людина, якій він колись урятував життя, пропонувала допомогу. Можливо, саме тепер ця допомога була потрібна.
Попрощавшись зі старенькою й ще раз подякувавши їй за розповідь, Матвій вирушив до міста. Усю дорогу він думав про невідому Єву, про важку брошку в кишені, про дивну прийомну матір і про те, що чомусь йому стало важливо повернути прикрасу законній господині.
У перші ж дні після повернення він зателефонував Павлові Аркадійовичу. Той відповів радісно, ніби давно чекав на дзвінок, і запропонував зустрітися за вечерею в невеликому кафе.
Побачивши Матвія, він підвівся з-за столика й міцно потис йому руку.
— Радий вас бачити. Сподіваюся, нарешті зможу бути вам корисним.
Матвій розповів усю історію: дорогу додому, стареньку, банку варення, брошку, дивну жінку на весіллі, втікачку, яка подалася до міста. Він попросив допомогти знайти Єву.
Павло Аркадійович уважно вислухав, записав усі дані й сказав, що спробує підключити знайомих. Потім запропонував на цей вечір відкласти тривоги вбік і просто повечеряти. Вони розмовляли майже як давні приятелі, а на прощання домовилися зустрітися там само, щойно з’являться новини.
За тиждень Павло Аркадійович знову запросив Матвія. По його обличчю було видно: пошуки далися нелегко, але результат є.
Єва справді приїхала до міста майже одразу після втечі. Невдовзі вона вийшла заміж і взяла прізвище чоловіка. Шлюб виявився недовгим. За рік із лишком подружжя розійшлося, і дівчина, вочевидь, не стала повертати колишнє прізвище, щоб не проходити через нові документи. Відтоді вона жила під прізвищем колишнього чоловіка.
Наприкінці вечора Матвій тримав у руках папірець з адресою. Єва не була заміжня, виховувала п’ятирічного сина й жила зовсім не так далеко від лікарні, як він міг би подумати. Йому хотілося поїхати одразу, але було пізно. Він вирішив дочекатися ранку.
Наступного дня Матвій вирушив за вказаною адресою. Щойно він натиснув на дзвінок, двері відчинилися. На порозі стояв маленький хлопчик із серйозними очима.
— Добрий день, — сказав малюк. — Ви лікар? А чому без халата? У мами температура. Вона сильно кашляє і тримає руки отак.
Хлопчик притис долоні до грудей і спробував показати, як мати заходиться кашлем.
Матвій миттєво зібрався. Усередині ніби клацнув знайомий професійний механізм: тривога лишилася, але поверх неї лягла точність. Він узяв дитину за руку.
— Покажи, де мама.
Досить було пройти дві кімнати, щоб стало ясно: жінка у важкому стані. Вона металася в гарячці, майже не приходячи до тями, говорила безладно й палала від температури. Матвій, який колись пройшов загальну практику, розумів, що чекати не можна.
Він швидко оглянув її, потім збігав до найближчої аптеки, дорогою зателефонував колезі-терапевту й уточнив схему лікування. Уже за пів години він робив необхідні уколи, давав ліки, обтирав гарячий лоб і намагався напоїти хвору.
Хлопчик увесь час був поруч. Він сказав, де лежить крупа, і Матвій зварив йому кашу. Дитина їла слухняно, але чесно повідомила:
— У мами смачніше…
