Історія про те, чому материнська любов сильніша за будь-які зв’язки
Брати постійно ховали обличчя від камер, низько опускали голови й уперто мовчали. За всі довгі роки судових розглядів жоден із них так і не наважився підійти до матері вбитої дівчини й попросити пробачення. Адвокат захисту вибудовував агресивну лінію, не соромлячись відверто паплюжити ім’я загиблої.
Свідчення очевидців про моторошні крики з покинутого будинку він цинічно пояснював тим, що дівчина нібито просто співала пісні, гуляючи напідпитку. Позиція захисту зводилася до абсолютної непричетності братів до того, що сталося. Дійшло до того, що юрист звинуватив судмедексперта в некомпетентності, запевняючи, що численні побої — це лише звичайні трупні плями.
Вражає, але головуючий суддя ніяк не припиняв ці блюзнірські заяви. Марія не розуміє, яке право мав адвокат публічно ображати заслуженого лікаря й перекручувати факти. Самі підсудні скористалися конституційним правом не свідчити проти себе та своїх близьких.
Незадовго до винесення вердикту керівник слідчого відділу чесно зізнався Марії, що довести умисел на вбивство вони вже не в змозі. За минулі роки більшість критично важливих доказів була безнадійно втрачена. Жінці запропонували перекваліфікувати справу на статтю про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Це шокувало матір, адже таке формулювання й близько не відображало того пекла, яке пережила її донька в останні години життя. Однак завдяки неймовірній наполегливості Сергієві все ж залишили обвинувачення у вбивстві. У день оголошення вироку державний обвинувач радісно бігав за Марією, обіцяючи, що злочинці точно покинуть зал у кайданках.
У січні, через довгих шість років після трагедії, суд нарешті поставив крапку в цій виснажливій справі. Сергія засудили до сімнадцяти років колонії суворого режиму, а його молодшого брата — до шести з половиною років загального. Коли суддя закінчив читати вирок, присутні в залі вибухнули оплесками.
Люди раділи не стільки призначеним строкам, скільки самому факту довгоочікуваної відплати. Марія зізнається, що відчула неймовірне полегшення після стількох років марного биття головою об бюрократичну стіну. Жінка загалом залишилася задоволена вироком, хоча й підозрювала, що старший брат узяв основну провину на себе, щоб вигородити молодшого.
Захист, як і очікувалося, оскаржив вирок у вищій інстанції, яка в підсумку трохи зменшила засудженим строки. Однак цей факт уже не зміг зламати дух переможної матері. Коли судді вищої інстанції скинули кожному з братів по півтора року, обурені сусіди вимагали від Марії продовжувати боротьбу…
