Історія про те, чому материнська любов сильніша за будь-які зв’язки
Колишній чоловік клятвено пообіцяв приїхати, але в призначений час на цвинтарі так і не з’явився. У підсумку процесуальними діями й похованням займалися виключно самі оперативники. Слідчі органи самі викопали й самі закопали труну назад, так і не домігшись жодних проривів у розкритті злочину.
Нескінченні скарги Марії й далі розчинялися в чиновницькій порожнечі без найменшого ефекту. Жінка вдалася до радикальних заходів і почала засипати столичне начальство урядовими телеграмами. Вона надсилала крики про допомогу главі держави, керівникам найвищих слідчих органів і генеральному прокуророві по кілька разів на тиждень.
Мати наївно сподівалася, що в когось у високих кабінетах прокинеться совість і вони зупинять це відверте приховування доказів. Однак факту кричущої тяганини ніхто й бачити не хотів. Минали роки, але офіційні інстанції зберігали гробову мовчанку, ігноруючи стоси листів із повідомленнями про вручення.
Лише одного разу з відомства надійшла суха відписка з визнанням, що місцеве слідство справді велося з грубими порушеннями протоколу. Попри цю стіну байдужості, Марія продовжувала свою нерівну боротьбу із системою. Журналісти регіональних порталів захоплювалися її стійкістю, зазначаючи, що жінка гідна місця в Книзі рекордів Гіннесса за рекордну кількість позовів проти найвищих посадовців країни.
Коли всі інстанції було пройдено, а суди програно, Марія пішла ва-банк. Вона найняла юристів і подала десятки скарг до міжнародного суду з прав людини. Для простої сільської лікарки це був безпрецедентний крок.
У своїх міжнародних зверненнях вона робила наголос на головному порушенні: держава навмисно відмовляється розслідувати особливо тяжкий злочин. Хоча офіційної відповіді з європейських інстанцій так і не надійшло, сам факт гучних звернень зробив своє. Адвокати припускають, що перед прийняттям справи до міжнародного провадження до країни надсилаються запити з вимогою розібратися в ситуації на місцях.
Можливо, саме ця бюрократична загроза зрушила справу з мертвої точки. Як любить казати сама Марія, вона просто взяла неповоротку систему змором. У підсумку брати знову набули статусу головних підозрюваних, хоча до самого вироку спокійно гуляли під підпискою про невиїзд.
У слідчих з’явився залізобетонний козир: повторна експертиза змістила час смерті на вечірні години. Це повністю зруйнувало алібі Маслових, бо саме в цей проміжок вони перебували поруч з убитою. Розуміючи безвихідь ситуації, старший брат продовжував викручуватися, визнаючи лише факт жорстокого побиття, але категорично заперечуючи вбивство.
Від давання будь-яких нових свідчень хлопці навідріз відмовилися. Достеменно відновити картину того вечора вже неможливо, але Марія впевнена у своїй версії подій. Вона вважає, що поки молодший брат тримав жертву, яка пручалася, старший жорстоко її забивав, попередньо вливши в горло міцний алкоголь.
Розправа в покинутому будинку тривала близько години, після чого Сергій таки здійснив задумане й холоднокровно задушив подругу. Щоб забезпечити собі алібі, вони засвітилися в місцевому клубі, а глибокої ночі повернулися ховати труп. Цю теорію опосередковано підтверджують свідчення бабусі Олени, яка прокинулася глибокої ночі від несамовитого гавкоту сторожового пса у дворі Маслових…
