Історія про те, чому наша інтуїція завжди працює краще за будь-яких ворожок

Денис робив Аню в маминих очах успішнішою. Звісно, Аня не могла від цього відмовитися. Тому й терпіла. А терпіти було що. Це дуже швидко з’ясувалося після знайомства.

Денис, звісно, виявився щедрим і на витрати, і на компліменти, цього в нього не відняти. Але деякі моменти дуже насторожували Аню. Якісь історії, що чіпляли, відштовхували від Дениса, напружували. Вони траплялися знову й знову.

Одного разу Денис при Лені насварив Аню за те, що вона прийшла на зустріч із його друзями в дешевому сарафані з масмаркету. А Аня просто не подумала. Їй подобався цей сарафан. Світлий, летючий. Він гарно облягав її струнку фігуру й підкреслював засмагу. Дівчина сама собі в ньому дуже подобалася. Їй здавалося, що й Денис оцінить, але…

Ту зустріч призначили в ресторані. Аня трохи затрималася, приїхала після роботи. Усі вже були в зборі. Денис вийшов зустріти її, і на його обличчі на мить майнула неприязна гримаса. Аня здивувалася. Вона не відразу зрозуміла причину, але Денис тут же все прояснив.

«Стиль сільський кежуал», — уточнив він, окинувши дівчину поглядом. Присутні, зокрема й Лена, засміялися. Аня знітилася, а Денис продовжив: «Бачите, яка в мене оригінальна дівчина. У кого б вистачило впевненості таке на себе вдягнути?»

«Сміливий стиль», — дзвінко додала одна з дівчат. Аня стояла перед ними, готова крізь землю провалитися. Ситуацію врятувала Лена. Одразу ж завела розмову на відсторонену, але дуже цікаву для всіх тему.

Молоді люди захопилися. Денис далі поводився як галантний кавалер. Відсунув для дівчини стілець, почав за нею залицятися, ніби й не було дурнуватого жарту про сарафан. Потім, коли вони лишилися втрьох — Лена, Денис і Аня, — хлопець попросив свою другу половинку ретельніше збиратися на зустрічі з його друзями.

«Усе ж це пристойне товариство. Ти в мене красуня, але такі речі будь-кого зроблять простачкою. Ти ж тепер моя, звикай до іншого стилю життя. Я тобі грошей на картку кинув, онови гардероб. Із Леною по магазинах сходи, вона допоможе. Лена в такому тямить, на відміну від тебе».

Це було образливо й боляче. А ще Аню, як завжди, дряпнуло слово «моя». Надто вже часто Денис так казав, ніби вона була його власністю.

Одного разу до Дениса в гості мали прийти друзі, і він попросив Аню дорогою з роботи купити вина. «Тільки не скупись, я тобі на картку достатньо переказав, купи хороше». Аня запевнила, що так і зробить.

Її вже трохи напружувало те, що Денис часто переказував їй доволі великі суми. Вона ділилася цим із мамою, але та тільки руками розводила. «І в кого ти в мене така недотепа?» — казала вона. «Радіти треба. Денис тобі так свою любов показує. Це ж так природно для справжнього чоловіка — забезпечувати свою жінку».

Знову це «своя жінка». Ніби друга половинка — це власність, річ. Аня заїхала після роботи до винного магазину й вибрала кілька пляшок шампанського загальною вартістю більшою за її місячну зарплату. Аню запевнили, що це якісний товар преміумкласу.

Але Денис, побачивши вино, знову скривився: «Що це за пійло? Ми тут що, п’яниці підзаборні?» Приятелі, які вже зібралися за столом на кухні, дружно й весело зареготали. «Андрій, як відчував, зі своїм прийшов», — захихотіла одна з дівчат.

Більше ніхто на цьому уваги не загострював. Вечір пішов своєю чергою. Тільки настрій Ані був уже безповоротно зіпсований. Зустріч вдалася на славу, Денис лишився задоволений. Але коли гості розійшлися, він знову повернувся до тієї самої теми.

«Ань, ну я ж попросив хороше вино купити. Чому ти мене ніколи не слухаєш? Чому ти все робиш по-своєму?» Аня знову почувалася винною й приниженою — це були часті її відчуття поруч із Денисом.

Той, помітивши збентеження дівчини, здається, мало не зрадів. «Яка ти в мене ще наївна й недосвідчена, — промовив він. — Я ж теж молодець. Знаю ж, з якого ти кола. Треба було чіткіше тобі завдання дати. Тож тут і я винен. Ну, йди до мене». Денис міцно обійняв Аню…