Косатка не відпливала від їхнього човна — і тоді вони побачили, що вона несе

— Ми не знаємо. Ніхто не знає. Це виходить за межі того, що наука вміє пояснювати.

Але факти залишаються фактами. Три випадки. Три різні тварини. Тричі вона приходила до людей. І тричі йшла лише після того, як переконувалася, що все гаразд.

Але саме тут у розмові з’явилася деталь, про яку дослідник до цього моменту не говорив. Деталь, яка змінила все.

Він відкрив іншу папку на ноутбуці. Усередині були знімки з підводної камери, зроблені в тому самому районі, де косатка проводила час. І на цих знімках було дещо, що ніяк не вкладалося в картину стихійної сміттєвої плями.

На дні лежали сітки. Але не старі й заплутані випадково. Вони були розставлені. Акуратно. Навмисно.

Хтось регулярно виставляв їх там. У зоні, де офіційно жодного рибальства не велося. І робив це давно. Достатньо давно, щоб це місце перетворилося на пастку для всього живого, що там пропливало.

Один із чоловіків повільно промовив:

— Тобто це не сміття. Це чиясь робота.

Дослідник кивнув. І додав, що три тижні тому вони передали ці знімки до відповідних інстанцій. Але відтоді не було жодної відповіді. Жодного розслідування. Повна тиша.

А сітки на дні тим часом нікуди не зникли.

Кілька днів після візиту на станцію чоловіки мовчали. Не публічно. В інтернеті навколо їхнього відео все ще вирували обговорення. Люди писали коментарі. Журналісти просили інтерв’ю. Але самі вони мовчали….