Літня хатня робітниця випадково дізналася таємницю мого чоловіка й вирішила попередити мене

У вівторок уранці вона склала речі в дорожню сумку, поцілувала Артема на прощання й вийшла. Спустившись у двір, сіла в машину, але замість аеропорту поїхала до Світлани, яка жила за двадцять хвилин від їхнього дому. Напередодні Ольга попросила Зінаїду Павлівну цього дня не приходити, пояснивши, що Артем працюватиме з дому й йому потрібна тиша.

У Світлани вона просиділа до другої години дня, майже не торкнувшись чаю. Подруга помітила її тривогу й запитала, що сталося, але Ольга пообіцяла розповісти пізніше. Коли настав час, вона підвелася й сказала, що мусить їхати.

Машину Ольга залишила за рогом, подалі від вікон і двору. У будинок увійшла з протилежного боку, щоб не потрапити Артемові на очі, і пішки піднялася на свій поверх. Перед квартирою вона затрималася й прислухалася.

За дверима розмовляли двоє. Чоловічий голос належав Артемові — його інтонації вона впізнала б серед сотні інших. Жіночий був молодим і незнайомим, приглушеним, але зовсім не шепотом: так говорять люди, впевнені, що їх ніхто не почує.

Ольга вставила ключ у замок. Ланцюжок не був накинутий, і двері безперешкодно відчинилися. У передпокої біля полиці для взуття стояли маленькі бежеві туфлі на невисоких підборах, а поруч — черевики Артема; з вішалки звисало легке жіноче пальто відтінку припорошеної троянди.

Ольга роззулася й пройшла до вітальні. Артем стояв біля вікна, поруч із ним була невисока темноволоса жінка років тридцяти. Він показував то на стіну, то на вікно, то на двері спальні, ніби демонстрував покупцеві квартиру й перелічував переваги планування.

Першим Ольгу помітив Артем. Його піднята рука завмерла, обличчя на мить зблідло, сіпнулася щелепа. Але вже за секунду він спробував повернути собі звичний вигляд.

— Ольга, ти ж поїхала. А це моя колега. Ми обговорюємо робочий проєкт.

Жінка ще не зрозуміла, що сталося. Вона повернулася до Ольги з відкритою усмішкою й запитала в Артема:

— Ти казав, що квартира буде вільна. Коли мені можна починати перевозити речі?

Слова важко впали в тишу, що настала. Усмішка на обличчі незнайомки повільно зникала, а Ольга раптом побачила під вільним светром її округлий живіт — судячи з усього, п’ятий чи шостий місяць…👉Продовження, натисніть кнопку «Далі» під рекламою👇👇👇