Мільйонер прийшов додому з трояндами для дружини, але покоївка зупинила його біля дверей і попросила спершу дещо побачити

Двері тихо відчинилися. На порозі стояла Ольга, закутана в ковдру. Очі залишалися червоними, але тепер вона дивилася не на батька, а на Галину. Виявилося, дівчина вже не спала й чула їхню розмову.

— Тату… Галина — мама Максима?

У відповідь пролунало «так». Ольга ніби заново розглядала жінку, яка стільки років дбала про неї.

— Я відчувала, що ви ставитеся до мене інакше. Іноді здавалося, що любите мене більше за всіх тут. Думала, ви просто така добра. Але між нами ж було щось іще?

Галина підійшла й дбайливо взяла її обличчя в долоні.

— Так, моя хороша. Ти стала близькою людиною для мого сина. А для мене — рідною дівчинкою.

Ольга обійняла її й довго не відпускала. Андрій дивився на них з іншого кінця кімнати. Йому було боляче думати про втрачені роки, але поруч із цим болем уперше з’явилося місце для вдячності: не все, що він утратив, виявилося втраченим назавжди.

У двері наполегливо подзвонили.

Андрій напружився. Ніхто не мав знати, де вони перебувають. Він підійшов до вічка й побачив молодого чоловіка в одязі кур’єра, з розпатланим волоссям. Той важко дихав, піднявшись сходами. Максим — юнак зі світлини.

У руці він тримав телефон. Повідомлення на екрані пояснювало, чому він примчав сюди:

«Твоя мати приховує, що багато років служить у Коваленків. Ольга зараз замкнена разом із ними в цій квартирі. Хочеш застати її живою — негайно приїжджай за вказаною адресою. Її батькові вірити не можна».

Підпису не було, але Андрій не сумнівався: це Дмитро. Він упізнав ту саму жорстокість, ту саму спробу обернути близьких людей одне проти одного. Навіть тепер колишній друг не полишав надії зашкодити їм…