Неочікуваний фінал одного родинного конфлікту через квадратні метри

Усередині лежали документи й невелика флешка. Катя тремтячими руками розгорнула перший аркуш. Договір дарування. Оформлений на її ім’я. Інший договір — зовсім не той, який вона так довірливо підписувала Колі пів року тому.

До нього додавалася офіційна заява бабусі: «У разі морального або фінансового тиску з боку родини чоловіка цей первинний договір беззастережно анулює всі наступні угоди з нерухомістю».

— Бабуся твоя цю Любу ще десять років тому наскрізь розкусила, — тихо сказала Валентина Андріївна. — Вона мені часто казала: «Ця баба мою онуку з потрохами зжере». Ось тобі й страховка, дівчинко. Квартира повністю твоя, Катерино. Будь-яке переоформлення частки на чоловіка юридичної сили не має. Хочеш, я оформлю офіційне поновлення в правах просто зараз?

— Дуже хочу.

Катя вийшла на ґанок контори, міцно притискаючи теку з документами під пахвою. Дрібний дощ нарешті припинився, і сіре небо над містом трохи посвітлішало. Вона дістала мобільний і рішуче набрала Колю.

— Колю, я їду назад. Мені треба забрати свої особисті документи й зимові речі. Скажи мамі, щоб відчинила двері.

— Катю, ну ти молодець, що отямилася, — у його голосі промайнуло явне полегшення.

— Так, я отямилася. Буду за сорок хвилин.

Вона скинула дзвінок і швидко викликала таксі. Сівши в салон машини, Катя дістала ноутбук Олі, який та передбачливо сунула їй у сумку перед виходом. Вставила знайдену в конверті флешку.

Із динаміків залунав запис. Голос її покійної бабусі. І верескливий голос свекрухи, Любові Анатоліївни.

«Ніно Сергіївно, ну зрозумійте, квартиру треба на Колю переписувати. У Кольки наша Лариска є, ви ж самі знаєте, вони з самого дитинства разом. А Катя… це так, тимчасова перебивка».

«Любо, а ну пішла геть звідси! І онуці моїй на очі більше не потрапляй!» — суворо відрізала бабуся.

«Ви ще мене згадаєте, Ніно Сергіївно! Я свого однаково доб’юся!» — злобно вигукнула свекруха наостанок.

Запис обірвався. Катя спокійно закрила кришку ноутбука. Її руки більше не тремтіли. Узагалі.

Раптом телефон завібрував. На екрані висвітилося: «Людмила Сергіївна — Робота». Катя завмерла. Свекруха не стала чекати сорок хвилин. Вона вже подзвонила й виконала свою погрозу….