Несподіваний фінал одного шлюбу з розрахунку

— Ти втратила розум!

— Навпаки, я його набула. Є речі важливіші за гроші: гідність, честь, вірність слову. Але тобі цього не зрозуміти.

Коли незвані гості пішли, Мар’ям попросила слабким голосом:

— Принеси Коран. Прочитай суру Ар-Рум.

Остання ніч прийшла за місяць. Тарас сидів біля її ліжка, тримаючи покалічену руку, читаючи знайомі рядки про знамення Аллага. На світанку, коли перший азан поплив над Дохою, Мар’ям усміхнулася так мирно, як він ніколи не бачив, і назавжди заплющила очі. На скромному похороні Насер стояв осторонь із непроникним обличчям. Після церемонії підійшов до Тараса.

— Думаєш, переміг? — прошипів він. — Я оскаржу заповіт, доведу маніпуляцію.

— Я міг би піти зараз, повернутися в Україну. Але я дав обіцянку. І, на відміну від вас, тримаю слово.

— Побачимо, як заспіваєш без грошей на адвокатів.

— Я вже був без грошей. Вижив. А ви все життя боїтеся втратити те, що вам не належить.

Роки йшли своєю чергою. Тарас не став багатим, не збудував хати в Гуменцях. Він жив у тому самому маленькому будинку, отримуючи скромну зарплату директора фонду. Кожен ріал спадщини йшов на допомогу нужденним. Фонд «Аль-Аман» розрісся, став відомий далеко за межами Катару. Сюди приходили філіппінські покоївки, індійські будівельники, пакистанські водії — усі ті, кого система викинула на узбіччя.

Іноді він їздив в Україну. Мати зустрічала зі сльозами, батько ляскав по плечу, сестра Леся показувала фотографії племінників.

— Синочку, коли ти вже додому повернешся? — питала мати.

— У мене там важлива робота, мам.

Він не міг пояснити, що обіцянка вмираючій жінці стала сенсом його життя.

Щоночі перед сном Тарас відкривав старий Коран, подарований Мар’ям у ту першу шлюбну ніч. Перечитував суру про знамення Бога в створенні пар, про любов і милість між ними. Тарас часто думав, що їхня історія була одним із таких знамен: двоє людей, поєднаних не бажанням, не кров’ю, а гідністю і вірою — український селянин і катарська аристократка.

Він закінчував читати, закривав книгу й усміхався сам до себе. Контракт на один рік давно закінчився. Наступний контракт — той, що діє тепер, — не має дати завершення. Це контракт, який він підписав із людяністю і зі своєю власною совістю. І що б не сталося, він не думає, що колись його порушить.