Невірна дружина та її коханець засмагали на подвір’ї заміського будинку, купленого на «бойові» чоловіка. Раптом над ними безшумно завис військовий дрон

— Отже, раніше ранку після огляду точно не виберешся? — спитала Марина й тут-таки злякалася власного поспіху.

Олександр сприйняв запитання як турботу. Він відповів, що квапитися все одно нікуди: до огляду лишалося дві доби, а вдома напевно ще пил після робітників. Марина сказала, що встигне все прибрати.

Такий розрахунок здавався надійним. Навіть якщо висновок підпишуть без затримки, офіційний транспорт буде лише наступного ранку, а для приватної поїздки знадобляться машина й людина, готова провести кілька годин у дорозі. Марина була певна, що до того часу Олександр у будинку не з’явиться.

Наступного вечора закінчили навіс. Валентина Романенко, яка наглядала за сусіднім будинком, прийшла сфотографувати роботу. Олександр заздалегідь попросив її надсилати знімки, якщо робітники закінчуватимуть без нього: після історії з дахом він волів бачити результат сам.

Марина стала біля дальньої стійки. Павло мав залишатися в будинку, але вийшов із двома чашками, підійшов ззаду й обійняв її за талію. Вона не встигла відсторонитися, коли він поцілував її. Валентина вже тримала телефон горизонтально й кілька разів натиснула кнопку.

— Сонце заважає, — сказала сусідка. — Надішлю Олександрові всю серію, хай сам вибере.

На екрані промайнули три маленькі кадри, а потім з’явилася позначка про надсилання. Марина відчула, як холонуть долоні. Вона попросила показати перший знімок, але Валентині зателефонували, і та, вибачившись, поспішила до себе.

Після відходу Валентини Павло став на те місце, де вона тримала телефон, і попросив Марину пройти до дальньої стійки. Вони зробили пробний знімок із тим самим яскравим сонцем за спиною. На екрані постаті справді виглядали темними, а риси облич губилися. Перевірка дала Марині не впевненість, а лише зручну причину ще трохи почекати.

— На загальному плані облич не розрізнити, — упевнено сказав Павло. — Вона знімала навіс, а не нас. Якби він щось зрозумів, уже зателефонував би.

Олександр справді не зателефонував. За годину прийшло коротке повідомлення: «Навіс вийшов добре». Ні запитання, ні докору. Марина перечитала чотири слова кілька разів і дозволила Павлові переконати себе, що перший кадр виявився змазаним.

Того ж вечора Павло запропонував провести наступний день у будинку. За його словами, їм пора було спокійно обговорити майбутнє без робітників і сусідів. Він уже замовив шезлонги з оплатою при доставці, не спитавши, чи потрібні вони Марині, і повідомив час як вирішену справу. Вона погодилася, але вперше сприймала зустріч не як таємне свято, а як строк, після якого відкладати вибір буде неможливо…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇