Чоловік звик жити коштом дружини й не повірив повідомленню про розлучення. Спроба терміново зняти гроші з її картки обернулася для нього неприємним відкриттям

Дарина поверталася додому з єдиним бажанням — упасти на ліжко й хоча б кілька годин не чути ні звуків, ні голосів, ні власних думок. Нічна зміна вичавила її до останньої краплі: спочатку одна термінова операція, потім майже відразу друга, і одна з них тривала так довго, що час в операційній ніби перестав існувати.

Пальці й досі пам’ятали холод металу, плечі нили, в очах стояла каламутна пелена втоми. Біля під’їзду вона заглушила машину й ще хвилину сиділа нерухомо, притулившись чолом до керма. У кишені халата знайшлася зім’ята шоколадка — та сама, яку вона сунула туди вночі, сподіваючись перехопити хоч щось між операціями, але так і забула.

Дарина розгорнула її просто в машині, відкусила великий шматок і скривилася. Надто солодка, липка, майже неприємна. Але зараз навіть це здавалося ліками: хоч трохи цукру потрапить у кров, і ноги, може, перестануть підкошуватися.

На сходовому майданчику вона почула голоси ще до того, як дістала ключі. Гучний сміх Валентини Павлівни, упевнений і дзвінкий, перекривав тихі відповіді Романа. Дарина завмерла перед дверима, повільно видихнула й лише тоді повернула ключ у замку.

На кухні її зустріла картина, від якої вже давно не було ні подиву, ні сил злитися. Свекруха сиділа за столом із чашкою кави, перед нею стояли три розкриті сумки, а холодильник був розчинений навстіж. Роман витягував із морозилки пакети з м’ясом і слухняно складав їх в одну із сумок.

— О, Даринко, ти якраз вчасно! — Валентина Павлівна повернулася до неї з усмішкою, в якій не було ні тепла, ні радості. — Я бачу, у вас тут продуктів набито стільки, що половина точно зіпсується. Ви ж однаково готувати не встигаєте, обоє вічно зайняті.

Вона відпила кави й, ніби між іншим, додала: