Нічні візити леопарда до корови здавалися небезпечними, аж поки запис не показав несподівану правду

Поступово дедалі частіше говорили, що корова могла замінити молодому звірові образ матері: теплом, запахом, спокоєм, відсутністю загрози. Втративши зв’язок зі справжньою матір’ю, він тягнувся до істоти, яка не відштовхувала його й не завдавала болю.

Фахівці слухали ці розповіді серйозно. Подив був і в них, але разом із ним лишалася тривога. Яким би лагідним не здавався молодий леопард біля корови, він однаково залишався хижаком.

Сьогодні він лежав у її ніг, а завтра міг здригнутися від крику, каменя чи різкого руху. Близькість дикої тварини до домів не можна було вважати безпечною лише тому, що поряд з однією коровою він ставав тихим.

Тому вирішили впіймати його й повернути до лісу — туди, де, ймовірно, була доросла самка. Та другий відлов виявився складнішим за перший. Леопарденя ніби відчуло зміну. Воно стало з’являтися рідше, міняло години приходу, могло підійти до околиці — й одразу зникнути в темряві.

Після зустрічей із коровою він інколи пропадав на кілька днів. У такі вечори вона стояла незвично тихо, ніби прислухалася до лісу, та плямиста тінь не виходила із заростей…