Чорний пояс заради забави викликав на бій старого ветерана

«Гей, діду, розваж нас тут!» — вигук, після якого вся зала спершу розсміялася, а за хвилину завмерла в цілковитій тиші. Ніхто навіть уявити не міг, що наступні кілька хвилин назавжди змінять думку кожного, хто опинився в цій залі. Але найдивовижніше стало відомо лише після поєдинку.

Великий спортивний комплекс гудів від шуму. На кількох татамі одночасно тривали тренування: хтось відпрацьовував кидки, хтось готувався до змагань, а глядачі обговорювали останні поєдинки. Атмосфера була звичною: сміх, розмови, удари по лапах, свист тренерів.

У центрі уваги опинився молодий володар чорного пояса. Високий, міцний, упевнений у собі. Він нещодавно виграв кілька престижних турнірів і вже звик до того, що навколишні захоплюються його технікою.

Його друзі постійно підбадьорювали його, а кожен новий успіх лише посилював відчуття власної переваги. Того дня компанія молодих спортсменів стояла біля краю татамі й голосно обговорювала майбутні змагання. Саме тоді до зали увійшов чоловік років шістдесяти.

Проста зелена куртка, спокійний погляд, упевнена хода. Він нічим не намагався привернути до себе увагу. Здавалося, що це звичайний відвідувач, який випадково опинився серед спортсменів.

Але молодий чемпіон одразу помітив незнайомця. «Дивіться, хто прийшов», — усміхнувся він, штовхаючи товариша ліктем. Кілька людей повернули голови й теж почали всміхатися.

«Мабуть, заблукав. Або вирішив подивитися, як молодь тренується». З кожним новим жартом сміх ставав дедалі гучнішим.

Незнайомець ніяк не реагував. Він спокійно оглядав залу, ніби когось шукав очима. Саме цей спокій чомусь дратував молодого бійця найдужче…