Уже кілька тижнів будинок Лариси Андріївни Коваленко не давав спокою всьому гірському селищу. Господиня, якій було п’ятдесят вісім років, по одній підіймала на дах ретельно обстругані дерев’яні жердини, загострювала їх і закріплювала під різними...

Данило Петрович Коваленко неквапливо йшов лісовою стежкою, яку за сорок років роботи лісником вивчив до останнього вигину. Осінь уже знебарвила траву, вітер перебирав сухе листя, і крізь звичний шелест раптом пробилося слабке, надривне скавчання....

Вересень у глухому лісі не був схожий ані на літо, ані на справжню осінь. Ранкове повітря ставало густим і терпким, у ньому змішувалися запахи смоли, вологого листя й перших нічних приморозків. Річка вже втратила...

На черговій вибоїні автобус так різко підкинуло, що пакет, який лежав на колінах, ледь не зісковзнув на підлогу. Оксана встигла притиснути його ліктем і лише після цього перевела подих. Усередині були теплі хатні капці...

Лідія Степанівна різко змахнула важкою каструлею біля голови Марини й ударила нею по металевій спинці ліжка. До скроні лишалося зовсім трохи. Від гуркоту здригнулися шибки, але Марина навіть не ворухнулася: і далі лежала, дивлячись...

Під час звичайної курортної відпустки жінку викрали в пустелі, продали замкненому місцевому клану за велику суму й на п’ять років позбавили волі. За цей час вона народила чотирьох дітей і жила на становищі рабині,...

— Посунь взуття, Артеме! Мені рослини ставити нікуди! — голос свекрухи долинав із глибин Марининого передпокою, гуркочучи, мов порожнє відро на вибоїнах. Марина завмерла з ключами в руці. Рідна квартира зустріла її захаращеним коридором...

— Я віддав їй наш конверт, Оксано, всю суму до копійки. Ти ж розумієш, там катастрофа біблійного масштабу. Богдан тупцяв на порозі кухні в одному кросівку. Друга нога, затягнута в шкарпетку з діркою на...