Свекруха вже накривала стіл для колишньої дружини чоловіка й розпоряджалася моєю квартирою, не підозрюючи, що я приготувала відповідь

— Цю полицю я звільнила під свої банки, а твої мазилки відправила у відро. Місця займають силу-силенну, а користі нуль.

Гучний голос Галини Петрівни вдарив по вухах раніше, ніж Оксана встигла зняти правий кросівок. Середа почалася кепсько, а закінчувалася відвертим захопленням житлоплощі. Оксана завмерла в коридорі власної квартири.

Із кухні тягнуло важким запахом виварених кісток і господарського мила. Жінка повільно видихнула. Квартира, світла трикімнатна в спальному районі, далася їй не просто так.

Половину вартості квартири вніс чоловік Максим. Це були гроші, що лишилися в нього після розлучення з першою дружиною та жорсткого поділу майна. Другу половину внесла Оксана.

Витрусила всі свої запаси: від рахунків до заначки, накопиченої за роки роботи без відпусток. Кожна плитка на підлозі, кожна дверна ручка були вибрані нею особисто. І ось посеред цієї ідилії тепер височіла Галина Петрівна.

Мати чоловіка приїхала ранковим потягом зі свого селища з формулюванням «погостювати тиждень, подивитися велике місто». Але, судячи з того, як спритно вона жбурляла Оксанині фермерські йогурти в смітник, плани в гості були куди масштабніші. Оксана ступила на кухню…