Чотирнадцятого березня мені виповнилося шістдесят три. Я розплющила очі рівно о шостій ранку, хоча будильником давно вже не користувалася. Майже сорок років у школі привчили мене вставати раніше за більшість людей, і навіть на...

На третьому поверсі міської лікарні годинник ніби втратив звичне значення. В операційному блоці майже не відчувалася зміна часу: те саме рівне світло ламп, розмірений шум вентиляції й короткі сигнали апаратури, що стежила за чужим...

— Чому реєстраційні документи оформлені лише на тебе? — голос Валентини Олегівни рознісся вітальнею так різко, що тонко дзенькнули келихи за склом серванта. — Машина з’явилася в родині, а в паперах чомусь значишся тільки...

Того вечора Максим рухався ніби в напівсні. За кілька годин його звичне життя розсипалося, і тепер він насилу втримував у голові навіть прості думки. Біль, образа й тривожне передчуття злилися в одне важке відчуття,...

Після опівночі відділення дитячої онкогематології ніби переходило на ледь чутне дихання. На стійках мерехтіли зелені індикатори, біля сестринського поста шелестіли сторінки журналів, а з коридору тягнуло вистиглою кавою зі старого автомата. Тридцятидворічний лікар Максим...

Нічна тиша в закритому жіночому блоці здавалася непорушною. Під стелею рівно гули лампи, за товстими стінами не було чути ні машин, ні вітру, а коридором раз у раз проходила чергова. За трьома залізними дверима...