Повернувшись із роботи, жінка попросила сина вийти. Але його несподіване «Я вже бачив» змусило її насторожитися

За пів року після розлучення Андрій приїхав по Кирила. Оксана допомагала синові застебнути куртку. «Шапку взяв?»

«У рюкзаку». — «Рукавички?» — «Теж». Андрій стояв біля дверей і спостерігав.

Коли Кирило вибіг на подвір’я, Андрій тихо сказав: «Ти змінилася». — «Можливо». — «Щаслива?» Оксана замислилася.

«Спокійна». Він кивнув. «Це, мабуть, краще».

Уже збираючись вийти, Андрій затримався. «Ти хоч коли-небудь шкодувала, що подала на розлучення?» Оксана подивилася на нього без злості. «Шкодувала лише про одне».

У його погляді на мить з’явилася надія. «Про що?» — «Про те, що наш п’ятирічний син виявився чеснішим за трьох дорослих людей». Андрій опустив голову.

Із подвір’я долинув голос Кирила: «Тату, ну ходімо!» — «Іду».

Він вийшов. Оксана зачинила двері й піднялася нагору. За кілька хвилин Кирило повернувся.

«Забув улюблену машинку». Він влетів до спальні саме тоді, коли мати збиралася переодягатися. Оксана засміялася.

«Синочку, вийди, будь ласка». Кирило одразу зупинився. «Я знаю».

«Некрасиво підглядати». Він уже повернувся до дверей, але раптом спитав: «Мамо, а хороші секрети бувають?» — «Бувають».

«Які?» — «Наприклад, коли готуєш комусь подарунок і хочеш зробити сюрприз». — «А погані?» Оксана підійшла до нього. «Якщо секрет тебе лякає, змушує соромитися або хтось просить приховувати від мами й тата щось важливе, такий секрет зберігати не треба».

Кирило серйозно кивнув. «Зрозумів». Він вибіг.

Оксана подивилася йому вслід і вперше за багато місяців відчула, що минуле більше не керує її домом. Тут знову можна було говорити правду.