П’ятирічний спадкоємець мільярдера щоразу лякався, коли з’являлася бабуся, і лікар вирішив з’ясувати причину

Наступної ночі Максим сидів удома на темній кухні перед ноутбуком. Він вимкнув верхнє світло, залишивши лише блакитнувате мерехтіння екрана, і кілька разів перемотав довгий запис. До палати заходила Олеся з крапельницею, з’являвся завідувач, потім камера зафіксувала самого Максима на стільці. Майже до третьої години нічого незвичного не відбувалося.

Потім у кадрі лишилися тільки жінка й дитина. Опікунка підвелася, взяла з тумбочки темну баночку й відкинула ковдру. Назар прокинувся миттєво, ніби чекав цього дотику навіть уві сні. Він спробував відштовхнути її, забився під простирадло, але жінка однією рукою спокійно втримала його зап’ясток.

Другою рукою вона зачерпнула з баночки густу маслянисту речовину й почала повільно втирати її в ділянки, де шкіра була особливо тонкою. Робила це без роздратування й поспіху, з холодною акуратністю людини, яка багато разів повторювала одну й ту саму процедуру. Назар кричав і виривався, а її рухи лишалися точними й розміреними.

Максим додав звук. Крізь дитячий плач пролунав ніжний монотонний шепіт: жінка називала хлопчика хорошим, просила потерпіти й запевняла, що бабуся любить його і скоро все скінчиться. Від лагідної інтонації те, що відбувалося, ставало ще страшнішим.

Лікар захлопнув ноутбук, і кухня поринула в темряву. За стіною загуділи труби, мокрою дорогою прошурхотіла самотня машина. Максим кілька хвилин сидів нерухомо, намагаючись упоратися з нудотою, але потім ледве встиг добігти до раковини. Побачене не залишало місця колишнім сумнівам: у палаті відбувалося щось свідоме й ретельно приховуване.

Повернувшись до столу, він знову відкрив екран, але натиснути кнопку відтворення не зміг. Перед очима й без запису стояли слабкі руки Назара й спокійне обличчя жінки. Найстрашнішою була її впевненість: вона не озиралася на двері й не квапилася, ніби знала, що ніхто не наважиться їй завадити…