Свекруха наполегливо вимагала продати мою дошлюбну квартиру. Сюрприз, який чекав на мене під час знайомства із сусідами знизу

— Ой, та хіба ж я… Ну, тобто, якщо вам треба, хочеться, так, звісно, давайте поговоримо.

От тільки як же з цією людиною, Катерино Олексіївно, ну, тим, що так сильно схожий на Антона? Адже це через нього ви хочете, щоб я позбулася квартири, так? Хто він, ця людина?

— Це вже самий кінець історії, Лено. Давай я все ж розповім її від самого початку, добре? — сумно всміхнулася свекруха.

Катерині Рязановій на дитинство й юність випав дивний, цікавий і страшний водночас час. Відходила, зникала на очах стара епоха, яка багато років була символом непорушності й непохитності. А на зміну йшло щось нове, та ніхто не розумів, що на них чекає.

Втім, Катя, як будь-який нормальний підліток, на зміну промов і голів у телевізорі й у газетах уваги майже не звертала. Вона просто жила своїм неспокійним, веселим життям. Це життя було сповнене навчанням, дружбою, сварками й мріями, великими й маленькими.

Вона була здоровою, жвавою й недурною дівчиною. До того ж у неї були стрункі довгі ноги, блискуче густе темне волосся й великі сірі очі. А це дуже важливо, що б там не казали прихильники духовності й розумової праці.

Усе-таки в підлітковому середовищі чиста шкіра й уміння вправно носити джинси значать більше, ніж знання літератури й гра на піаніно. Звісно, якщо батьки змогли дістати ті самі джинси з ефектним вареним візерунком. Загалом, своєю зовнішністю Катя цілком могла бути задоволена.

Вона й була задоволена, танцювала на дискотеках, грала в бадмінтон, побрязкувала на гітарі й непогано вчилася. І було в Каті ще одне несподіване й доволі незвичне для дівчини захоплення. Побувавши в горах уперше років у десять, вона раптом пристрасно й назавжди полюбила все, що з ними пов’язано.

Подорослішавши й отримавши дозвіл довго впираючихся батьків, Катя записалася до секції скелелазіння. Вона кілька років із захватом штурмувала стіни й перешкоди. А щойно дочекавшись канікул, їхала в сусідній гірський регіон, знаний на весь світ своїми могутніми древніми схилами.

І тільки там вона почувалася по-справжньому задоволеною життям. Тільки там дихалося на повні груди, а руки були подряпаними, зі здертим манікюром. І взагалі, як казала мама, вони були зовсім не такими, як личить дівчині, підниваючи від якоїсь особливої солодкої втоми.

А ще там були люди, зовсім особливі. Ні, формально це були найзвичайнісінькі люди простих і різних професій та освіт. Це були молоді й старі, симпатичні й не дуже, але всіх їх об’єднувало пристрасне захоплення, одне й на все життя.

Каті дуже подобалося бути серед них, сидіти вечорами біля великого вогнища, слухати пісні й розмови. Вона намагалася відділити правду від барвистих байок, вдихати повітря з дивовижною сумішшю запахів. Дівчина почувалася невіддільною частиною цього незвичного світу.

За кілька років занять і поїздок вона й справді стала повноправним членом товариства альпіністів. Вона добряче набралася вмінь, підкорила кілька відомих вершин і здобула розряд з альпінізму. Хоча вона ніколи не ставила собі за мету стати справжньою спортсменкою, в гори її тягло постійно й невблаганно.

Там, у колі, де всі одне одного знали доволі близько, красиву, розумну й рішучу дівчину любили й привічали. Загалом, це був зовсім інший світ, який різко відрізнявся від того, що лишався внизу. У той нижній світ далеко не завжди хотілося повертатися.

Але невдовзі про гори довелося майже забути. Почалися складні часи змін, які поділили життя більшості людей на дві різко відмінні одна від одної частини. Хтось зміг адаптуватися, знайти себе в нових обставинах, а хтось зовсім розгубився й опустив руки.

Батьки Каті опинилися серед других. Батько, який усе життя пропрацював майстром на заводі й вважав, що життя за межами цехів просто не існує, раптом залишився і без заводу, і без роботи. Підприємство разом із тисячами подібних раптово стало приватним.

І нові власники зовсім не збиралися дозволяти людям працювати по-старому. Рязанов-старший прийшов додому, кинув на підлогу в передпокої стару спецовку, химерно вилаявся. Потім він усівся на кухні відзначати початок нового життя, хай йому грець…