Свекруха вже накривала стіл для колишньої дружини чоловіка й розпоряджалася моєю квартирою, не підозрюючи, що я приготувала відповідь

П’ятниця видалася божевільною. У садовий центр привезли три фури хвойних із розсадника. Оксана провела на ногах дванадцять годин, перевіряючи кожну тую й кожен ялівець.

Земля забилася під нігті, спина гуділа так, ніби туди забили іржавий цвях. Увечері вона спустилася в метро. Людський потік м’яко штовхав у спину.

Пахло сирістю й чужими парфумами. Настрій був важкий. Вийшовши на своїй зупинці, Оксана зазирнула до дорогої пекарні.

Купила шматок фісташкового рулету з малиною. Захмарно дорогого, але зараз їй був потрібен швидкий вуглеводний ендорфін. Дощ мрячив дрібними голками.

Віктор на п’ятому поверсі, певно, взяв перерву, бо на сходовому майданчику стояла дивовижна тиша. Оксана повернула ключ у замку. Двері піддалися легко.

Із глибини квартири накотив щільний, важкий запах свята. Так пахло на сільських весіллях. Запечене м’ясо з часником, важкі салати, достаток майонезу й кропу.

Оксана ступила в коридор. У всіх кімнатах яскраво горіло світло. Розкладний стіл-книжка, який вони з Максимом збиралися викинути, був розкладений у центрі кухні.

На ньому громадилися тарілки, скляні салатники, нарізка ковбас. Оксана кліпнула. Живіт звело від голоду.

Вона кинула сумку на пуф, зняла куртку й просто в шкарпетках пішла до столу. Рука інстинктивно потяглася до шматочка сирокопченої ковбаси. Дзвінкий ляпок по руці змусив її смикнути пальці назад.

— Годі тягати зі столу. Зараз гості зберуться, і ти теж поїси, — гаркнула Галина Петрівна, матеріалізувавшись звідкись збоку.

На ній була парадна сукня в жахливу синю квіточку й свіжа укладка. Жорстка гірка лаку на волоссі. Оксана завмерла. Усередині все заледенiло, а потім обдало гарячою хвилею.

— Які ще гості? — Вона повільно перевела погляд на свекруху.

Галина Петрівна відступила на крок і буквально загородила собою дверцята холодильника, розтягуючи губи в улесливій, нудотно-солодкій усмішці.

— Люба, тут така справа. — Голос свекрухи раптом став солодкий, як зацукрований мед. — Колишня дружина Максимка переїжджає у вашу квартиру. Їй ніде жити, бідолашній. А у вас три кімнати. Зустріти треба по-людськи. Ви з Максимом поки що в маленьку спальню переїдете, а Ларисочці я вітальню віддам…